Наразі Україна перебуває на завершальному етапі отримання членства в Європейському Союзі, який передбачає приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу . Однією з таких вимог є легалізація ринку лобіювання, який Верховна Рада ухвалила у першому читанні проекту закону “Про доброчесне лобіювання” 23 лютого, 2024 року (надалі – Проект закону) (реєстраційний №10337).
Крім того, про необхідність ухвалення відповідного закону неодноразово заявляв Президент України – Володимир Зеленський, аргументуючи його ухвалення як необхідний новий крок для вступу країни в Європейський Союз, разом із прийняттям закону про розширення повноважень Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Лобіювання — це цілеспрямований легальний або нелегальний вплив на органи державної влади та місцевого самоврядування, а також на їх посадових осіб, спрямований на них від імені іншої особи, організації або групи. Метою лобіювання є: закріплення власних інтересів чи інтересів третіх осіб (клієнтів) в управлінських рішеннях, що ухвалюються.
Загалом, лобіювання є частиною демократії, де кожен має право відстоювати свої інтереси всіма правомірними засобами. Двома основними цілями регулювання лобіювання є забезпечення прозорості політичної системи та підзвітності політичних суб’єктів. Прозорість включає в себе чітке розуміння того, хто приймає рішення, якими є заходи лобіювання, хто отримує від них вигоду і хто за них платить.
Навіщо легалізувати лобіювання?
- Зниження корупції. При цьому держава отримає контроль та додаткові податкові надходження до бюджету. А бізнес – можливість законно та професійно лобіювати їх інтереси;
- Сприяння створенню нових робочих місць;
- Сприяє створенню більш прозорої та регульованої системи впливу на політичні процеси. Коли лобіювання легалізоване і піддане регулюванню, його можна контролювати, забезпечуючи, що впливові групи діють відкрито та згідно з встановленими правилами;
- Легалізація лобіювання може сприяти участі різних груп громадськості у політичних процесах. Якщо правила лобіювання чіткі та доступні, то й недержавні організації, громадяни та інші сторони можуть більш ефективно застосовувати свій вплив на ухвалення політичних рішень.
Іншими словами, лобісти – це своєрідні комунікаційні менеджери. Вони доносять інформацію до представників влади про потреби у вирішенні тих чи інших питань і пропонують варіанти щодо їх законодавчого врегулювання. Метою такої комунікації є вплив на процес прийняття владних рішень.
Уряд у своєму Проекті закону, надає цьому поняттю таке визначення: лобіст – це фізична або юридична особа, її працівники, що здійснюють лобіювання в інтересах клієнта на підставі відповідного договору, відомості про яких внесено до Реєстру прозорості. При цьому Кабмін пропонує широко обмежити коло таких осіб.
Під заборону потраплять:
1) Топ-посадовці держави, депутати всіх рівнів, сільські голови та мери міст, державні службовці, чиновники місцевого самоврядування, військові посадові особи, судді, працівники прокуратури та інших органів зі спецстатусом, члени Центральної виборчої комісії, поліцейські та інші посадовці;
2) Колишні посадовці, для яких заборона діятиме протягом 2-х років з дня їх звільнення;
3) Особи, що мають непогашену чи не зняту судимість;
4) Особи, що притягалися до відповідальності за вчинення корупційних злочинів (або пов’язаних з корупцією);
5) Особи, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними, а також особи, які не досягли 18 років;
6) Громадяни або резиденти росії;
7) Юридичні особи публічного права (державні органи та ін.);
8) Особи та компанії, що включено до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або на яких накладено міжнародні та/або національні санкції;
9) Компанії, бенефіціаром або засновником (учасником) яких є, зокрема, чиновники;
10) Суб’єкти забезпечення правотворчої діяльності, до яких віднесено осіб, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного, консультативного, технічного та інших видів забезпечення правотворчого процесу;
11) Компанії, щодо яких Вироком суду застосовано заходи кримінально-правового характеру.
Натомість у Проекті закону відсутні вимоги щодо наявності відповідної освіти, володіння практичними навичками взаємодії з різними державними структурами та наявності досвіду роботи в державних органах тощо.
Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання не зможуть здійснювати лобіювання за договором про надання правничої допомоги.
Не може бути предметом лобіювання:
– судове рішення;
– рішення та висновок Конституційного Суду України;
– акт про оголошення мобілізації;
– акт про введення воєнного та надзвичайного стану;
– оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру;
– використання Збройних Сил України та інших військових формувань;
– оголошення зон надзвичайної екологічної ситуації;
– індивідуальний акт.
Положення цього Закону не поширюватимуться на народну ініціативу на всеукраїнському референдумі та ініціативу на місцевих референдумах.
Уряд пропонує наділити лобістів такими правами, зокрема:
– представляти інтереси клієнта;
– брати участь у заходах під час розроблення проекту нормативно-правового акта;
– входити до адмінбудівель органів влади під час здійснення лобіювання;
– брати участь у їх засіданнях під час розгляду лобістських питань;
– бути в списку авторів нормативно-правового акта;
– здійснювати проведення публічних заходів та інформаційних кампаній.
Системний аналіз цих прав, на думку Головного науково-експертного управління ВРУ, свідчить про те, що більшість фактичних прав, які надаються лобістам в Проекті закону від Уряду, вже передбачені нормами чинного законодавства і можуть бути реалізовані без набуття ними статусу лобіста: “За таких умов існує вірогідність, що лобісти (порівняно з іншими) нестимуть додатковий тягар обов’язків та матимуть ризики накладення з боку Національного агентства з питань запобігання корупції – санкцій, не будуть достатньо зацікавлені у реєстрації в якості лобістів”.
Закон «Про доброчесне лобіювання» визначає межі етичної та законної діяльності лобістів, сприяючи прозорості, відкритості та взаємодії між представниками громадськості та влади. Його прийняття є кроком до підвищення довіри громадян до політичного процесу та забезпечення рівних можливостей для участі у формуванні законодавчих рішень. Закон відображає важливість етичних стандартів у сфері лобіювання та сприяє створенню більш прозорої та відповідальної політичної культури.
Після ухвалення закону у другому читанні Уряд визначить правила етичної поведінки лобістів, які будуть для них обов’язковими. Однак із законопроекту не чітко зрозуміло в яких юридичних механізмах ці правила будуть задіяні.
інтелектуальна власність / авторське право / Верховна Рада / законопроект / лобіювання
