Штучний інтелект (далі – ШІ) уже став невід’ємною частиною діяльності сучасного бізнесу. Компанії використовують ШІ для автоматизації процесів, створення текстів і зображень, аналізу великих масивів даних, підбору персоналу, оцінки кредитних ризиків, обслуговування клієнтів та прийняття управлінських рішень. Водночас стрімкий розвиток цих технологій поставив перед державами нові виклики: як забезпечити безпечне використання штучного інтелекту, не стримуючи інновації.
Саме відповіддю на ці виклики став Регламент Європейського Союзу (ЄС) 2024/1689, більш відомий як AI Act. Це перший у світі комплексний нормативний акт, який встановлює єдині правила розробки, впровадження та використання систем ШІ. Хоча документ безпосередньо діє в країнах ЄС, його вплив уже відчувають компанії по всьому світу, зокрема й український бізнес, який співпрацює з європейськими партнерами або працює на ринку Європейського Союзу.
Що таке AI Act і чому його ухвалення є історичною подією
До появи AI Act більшість країн не мали окремого законодавства, яке комплексно регулювало б використання ШІ. Правові питання вирішувалися через норми про захист персональних даних, авторське право, відповідальність виробників або захист прав споживачів.
Однак із розвитком генеративного штучного інтелекту, появою ChatGPT, Gemini, Copilot та інших AI-систем стало очевидно, що існуючих механізмів вже недостатньо. Алгоритми почали впливати на рішення щодо працевлаштування, кредитування, медичного лікування, освіти та навіть діяльності державних органів.
Саме тому Європейський Союз вирішив створити єдині правила, які одночасно стимулюватимуть розвиток технологій і гарантуватимуть захист основоположних прав людини.
Головна особливість AI Act полягає у тому, що він не забороняє використання ШІ. Натомість Регламент встановлює вимоги залежно від того, наскільки високі ризики створює конкретна система.
Як AI Act класифікує системи ШІ
Основою нового регулювання став ризик-орієнтований підхід. Регламент поділяє AI-системи на кілька категорій залежно від потенційного впливу на права людини та безпеку.
Неприйнятний ризик – це системи, використання яких у Європейському Союзі фактично забороняється. До них належать технології, що можуть маніпулювати поведінкою людей, здійснювати масове соціальне оцінювання громадян (social scoring), використовувати біометричні дані без належних підстав або іншим чином порушувати фундаментальні права.
Високий ризик – системи, які використовуються у сферах охорони здоров’я, освіти, працевлаштування, банківської діяльності, страхування, правоохоронної діяльності, критичної інфраструктури та державного управління. Для них передбачено найсуворіші вимоги щодо оцінки ризиків, ведення технічної документації, контролю якості даних, людського нагляду та кібербезпеки.
Обмежений ризик охоплює, зокрема, генеративні AI-системи та чат-боти. У таких випадках головною вимогою є прозорість. Користувач має знати, що взаємодіє саме зі ШІ, а не з людиною.
До категорії мінімального ризику належать системи, використання яких не потребує додаткових юридичних вимог. Наприклад, рекомендаційні алгоритми або інструменти автоматичного перекладу.
Такий підхід дозволяє уникнути надмірного регулювання та зосередити увагу саме на тих AI-рішеннях, які можуть реально впливати на життя людей.
Корпоративний сектор: що варто зробити вже сьогодні
AI Act не лише встановлює нові юридичні вимоги, а й фактично змінює підхід до корпоративного управління.
Компаніям уже зараз рекомендується провести внутрішній аудит використання ШІ. Насамперед потрібно визначити, які саме AI-інструменти використовуються в роботі, для яких процесів вони застосовуються та які потенційні ризики можуть виникати.
Особливу увагу варто приділити використанню генеративного ШІ для створення текстів, маркетингових матеріалів, програмного коду, зображень або аналізу персональних даних.
Також бізнесу доцільно розробити внутрішні політики використання AI, визначити відповідальних осіб, оновити договори з постачальниками цифрових сервісів і передбачити механізми контролю за використанням штучного інтелекту працівниками. Такі заходи поступово стають елементом корпоративного комплаєнсу поряд із політиками щодо захисту персональних даних, кібербезпеки та боротьби з корупцією.
Який зв’язок AI Act має з інтелектуальною власністю
Окремої уваги заслуговує питання інтелектуальної власності. Сучасні генеративні AI-моделі навчаються на величезних обсягах інформації, що включає книги, фотографії, музичні твори, програмний код, відео та інші об’єкти авторського права. Саме це стало причиною численних судових спорів між авторами та розробниками AI-систем.
AI Act безпосередньо не змінює законодавство про авторське право, однак встановлює вимоги щодо прозорості для постачальників моделей загального призначення (General Purpose AI). Зокрема, вони повинні надавати інформацію про використання матеріалів, захищених авторським правом, а також дотримуватися законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності.
Для компаній, які використовують генеративний AI у своїй діяльності, це означає необхідність уважніше ставитися до питань авторського права, ліцензування контенту та законності використання результатів роботи ШІ.
Регламент ЄС 2024/1689 (AI Act) став першим комплексним законодавчим актом, який визначає правила функціонування ШІ. Його поява свідчить про те, що AI поступово переходить із категорії інноваційних технологій у сферу чіткого правового регулювання.
Для українського бізнесу це означає, що вже сьогодні варто оцінити власні процеси використання ШІ, підготувати внутрішні політики та врахувати нові вимоги під час співпраці з європейськими партнерами. Своєчасна адаптація допоможе не лише уникнути юридичних ризиків, а й підвищити конкурентоспроможність компанії на міжнародному ринку.
Якщо ваша компанія використовує AI-рішення або планує впроваджувати ШІ у бізнес-процеси, звертайтеся до нашої юридичної компанії. Ми допоможемо оцінити юридичні ризики, розробити необхідну документацію та забезпечити відповідність діяльності сучасним вимогам законодавства у сфері ШІ.
