Більшість онлайн-сервісів, які ми використовуємо щоденно та за які ми не платимо гроші, надаються, як всі гадають, безкоштовно. Хоча насправді це не так. Навіть не замислюючись про це, ми щодня платимо за безкоштовне обслуговування, але не грошима, а набагато більшою цінністю – своєю конфіденційністю.
Щодня, щохвилини та щосекунди, доки ми користуємось телефоном, ноутбуком, планшетом та іншими гаджетами з можливістю доступу до мережі інтернет, компанії збирають наші дані, які ми залишаємо там, включаючи наші особисті дані, звички, інтереси та іншу інформацію про нашу онлайн-активність. Ці дані з великою долею імовірності можуть бути в подальшому продані страховим компаніям або будь-яким іншим організаціям з метою отримання ними прибутку.
Найпоширенішим в Україні прикладом, можна навести випадки, коли тими чи іншими особами купуються в інших компаній (наприклад, банків) цілі бази даних клієнтів з їх іменами та номерами телефонів для використання цієї інформації у «холодних дзвінках».
Як ми віддаємо свою конфіденційність
Безконтрольний та анархічний збір персональних даних користувачів вже давно перестав лякати не лише малі компанії, які не потрапляють під зір регуляторних органів, а і великих, міжнародних інтернет-гігантів, таких як Facebook, які збирають дані навіть 
від тих, хто не є їхніми користувачами за допомогою різних методів, включаючи відстеження діяльності в Інтернеті та використання файлів «cookie» – малих файлів, що зберігаються на наших комп’ютерах або ж інших девайсах.
Причиною цьому є те, що більшість інтернет-компаній отримують значну частину свого основного доходу від реклами. Наприклад, надаючи контент, пристосований до інтересів користувачів, Facebook прагне покращити взаємодію з користувачами, показувати їм більш таргетовану рекламу та збирати більше особистої інформації користувачів. Особиста інформація користувачів допомагає компаніям робити висновки про їхні вподобання та пристосовувати рекламу до реальних потреб користувачів. Чим ближче відповідність, тим дорожча плата за рекламу. Ціна рекламних продуктів, які відповідають інтересам користувачів, вища, ніж у звичайних товарів того ж бренду. Тому Facebook пріоритетно інвестує та розвиває свої відділи, які відповідальні за збільшення кількості користувачів, аналіз даних, рекламу та юристів.
Зокрема, 20 вересня 2021 року експерти української громадської організації «Інтерньюз-Україна» презентували Індекс захисту персональних даних-2021 – результати дослідження корпоративної політики 20 провідних приватних українських технологічних компаній щодо персональних даних клієнтів. Згідно проведеного дослідження, 8 із 20 компаній, обраних для дослідження, набрали менш ніж 50% балів, що свідчить про нижчий за середній рівень захисту персональних даних, відображених у корпоративній політиці. Серед них — Eldorado.ua, DataGroup.ua, Lifecell.ua, Rozetka.com.ua, Makeup.com.ua, Silpo.ua, Lanet.ua і Triolan.com.
Так, на сайтах компаній Vodafone.ua, Silpo.ua, Triolan.com і Lanet.ua немає відмітки для користувача про надання дозволу на оброблення його персональних даних, хоча це одна з вимог законодавства. Десять досліджуваних компаній не інформують своїх 
користувачів, упродовж якого часу ці компанії зберігатимуть інформацію про них. На сайтах Triolan.com, Makeup.com.ua, Silpo.ua та Lanet.ua користувачі не мають можливості видалити свої збережені особисті дані. 15 досліджуваних компаній не описують умов видалення акаунту користувача після припинення договору або за умов некористування акаунтом. Ще 10 не вказують, де та як вони зберігають дані користувачів, тобто розташування серверів невідоме.
За такого відношення, як вбачається з цього дослідження, великої кількості українського бізнесу, які нехтують захистом персональних даних своїх користувачів, а також відсутності адекватного правового регулювання цього питання в Україні, виникає питання яким чином відшкодувати завдану, через порушення порядку користування персональними даними користувачів, шкоду.
Чинне законодавство передбачає два гіпотетичних порядки відшкодування завданої шкоди, які можуть бути застосовані в цій ситуації:
- Відшкодування завданої шкоди, пов’язаної з невиконання умов договору
- Делікт
Більшість юристів скажуть, що перед користуванням тим чи іншим сервісом необхідно прочитати всі «умови платформи» (умови та положення, політика конфіденційності, політика щодо файлів cookie, тощо), оскільки саме цими документами регулюється, поміж іншого, порядок використання сервісом приватної інформації користувачів. Міжнародна судова практика та позиція міжнародних регуляторів визнає, що з точки зору договірного права ці умови є своєрідною публічною офертою та публічним договором, а факт, наприклад, реєстрації облікового запису є акцептом умов платформи. Таким чином, положення викладені в умовах платформи є обов’язковими до виконання.
При цьому реальність сьогодення свідчить про те, що зіткнувшись із нудними контрактами, більшість користувачів вирішують погодитися з політикою конфіденційності, не читаючи положення такої політики, оскільки розуміють, що незгода з політикою конфіденційності означає неможливість використання того чи іншого продукту. Користувачі готові надавати свою особисту інформацію інтернет-компаніям, оскільки більшість з них не мають достатніх знань про технології, щоб ретельно аналізувати поведінку компаній щодо використання їх даних. Невелика кількість користувачів, які мають знання, щоб зрозуміти, як компанія використовуватиме їхню інформацію, можуть бути не в змозі розрізнити, що є розумною моделлю використання, не кажучи вже про те, щоб керувати тим, куди йде їхня інформація.
інтелектуальна власність / конфіденційна інформація / персональні дані
