Від радянського союзу до США
Для покоління дітей України, вихідців із пострадянських 90-х років, гра «Тетріс» була на стільки ж популярна, як жуйка «Love is…», масло «Rama», напій «Invite+» або підлітковий серіал «Елен та друзі». Та не тільки діти, але й дорослі із задоволенням а, подекуди, з маніакальним захватом, не могли відірватись від захопливої головоломки. А чи знали ви, що в основі гри лежить розробка радянського програміста Олексія Пажитнова, а за технологію йшла справжня боротьба.
У сферу наукових інтересів Пажитнова входили штучний інтелект і розпізнавання мови, в 1984 році він працював в обчислювальному центрі АН СРСР. За збігом обставин в цей час хобі молодого і маловідомого програміста була гра Pentomino Puzzle (до речі, не комп’ютерна). Гра, придумана американським математиком та інженером Соломоном Вольфом Голомбом, являла собою поле, на якому потрібно було правильно розташувати фігури, що складаються з п’яти квадратів (тому вона і називалася «Пентоміно» – від грецького слова «пента» (п’ять) і «доміно»). Пажитнов, захоплювався грою, захотів удосконалити головоломку і створити її електронний варіант – він працював над тим, щоб фігури в процесі падіння могли перевертатися.
Олексій Пажитнов створив Tetris з допомогою Дмитра Павловського та Вадима Герасимова в 1984 році, а перший же пристрій для гри з’явився 18 липня 1985 року. Зручний гаджет з клавішами, інтуїтивно зрозумілий інтерфейс гри одразу полюбилися першим гравцям. Через два тижні по «Тетрісу» сходила з розуму вся радянська молодь, а пізніше гра стала поширюватися і по цілому світу. На Заході гра з’явилась лише в 1986 році.
Тетріс був ліцензований і управлявся радянською компанією ELORG, яка була створена спеціально для цієї мети, і навіть рекламувалася. Але, так як Пажитнов був співробітником радянського уряду, то не отримував гонорари від продажів.
Після розвалу СРСР, у 1991 році Олексій Пажитнов разом з Володимиром Похилько переїхали до Сполучених Штатів, а пізніше, в 1996 році, заснува компанію The Tetris Company з Хенком Роджерсом.
Синдром «Тетрісу»
Варто сказати, що перша версія гри візуальними ефектами не вражала. Вона була написана мовою програмування Pascal для радянської обчислювальної машини «Електроніка-60», дисплей якої міг показувати тільки текстову інформацію. Тому блоки, з яких складалися фігурки, виглядали приблизно так: [], тобто являли собою комбінацію лівої та правої квадратних дужок.
Лише через кілька місяців гру перенесли на американський комп’ютер IBM PC – і тільки тоді вона набула свого класичного вигляду.
У 1997 році американська дослідниця Хайді Бургело опублікувала статтю, яка називається «Як програти в “Тетріс”». Виявляється, навіть якби гравець мав ідеальну реакцію і завжди робив тільки оптимальні ходи, він все одно б рано чи пізно програв. Проблема в фігурках у вигляді букв S і Z.
Якщо випаде занадто багато S-подібних фігурок, це змусить гравця залишити дірку в правому нижньому кутку. А якщо після цього випаде багато фігурок у вигляді букви Z, то гравець залишить дірку в лівому кутку наступного ряду, не заповнивши попередньої. Уявімо, що така ситуація повторюється кілька разів – і тоді все ігрове поле виявиться заповненим.
Якщо занадто довго грати в «Тетріс», можна зіткнутися з досить неприємним ефектом, який психологи називають «синдром Тетрісу». Люди, які довго грали в «Тетріс», раптово можуть виявити, що постійно думають про те, як можна компактно укласти найрізноманітніші об’єкти, що зустрічаються їм в реальному світі. Наприклад, коробки на полиці в магазині або будівлі на вулиці. Заплющивши очі, вони можуть бачити кольорові зображення фігурок з гри, а падаючі блоки можуть переслідувати їх навіть уві сні.
Дослідники говорять: цей ефект виникає через те, що після довгого виконання одних і тих же дій наша свідомість прагне продовжувати їх навіть всупереч нашому бажанню. Так, наприклад, програміст, що довго працював над кодом, може побачити уві сні фрагменти своєї програми, а людина, яка довгий час провела у морі, може відчувати хитавицю й після того, як зійшла на берег.
Але «Тетріс» може виявитися і корисним для нашого мозку. У 2009 році група дослідників на чолі з професором Річардом Хаєром з Університету Каліфорнії провела незвичайний експеримент. Вони відібрали дві групи добровольців, одна з яких грала в «Тетріс» по 30 хвилин щодня, а інша – ні. Після цього науковці провели МРТ-сканування мозку учасників. Виявилося, що у тих, хто проводив час за грою зростав метаболізм глюкози в сірій мозковій речовині, а продуктивність мозку зростала. І якщо споживання глюкози, а значить, і енергії мозком з часом знижувалось, то його продуктивність залишалася на високому рівні – поліпшувалася пам’ять і когнітивні здібності.
Позов щодо фільму «Тетріс»
Гра швидко стала популярною, а розробкою зацікавився Роберт Стайн із компанії Andromeda Software, який імпортував програмне забезпечення. Поки Стайн безуспішно намагався домовитися з розробниками про придбання прав, він зважився на обман: продав ще не отриманий дозвіл британському медіамагнату Роберту Максвеллу. Таким чином, ще до придбання прав гра стала популярною в світі. Її супроводжувала заставка з Юрієм Гагаріним і Матіасом Рустом, котрі посадили літак на червоній площі, в американській версії гри в якості музичного супроводу виступала російська народна пісня “коробейники”. Боротьба за права на «Тетріс» тривала кілька років, а претендували на права до десятка компаній – саме ця боротьба і лягла в основу фільму «Тетріс».
31 березня 2023 року на Apple TV+ вийшов художній фільм «Тетріс» – бібліографічний трилер режисера Джона С. Бейрда и сценариста Ноя Пинка, заснований саме на історії боротьби за права на гру. Але фільм спіткав скандал, пов’язаний із позовом Дена Акермана, американського журналіста та письменника, головного редактора відомого технологічного порталу Gizmodo. Він автор книги «Ефект Тетріса: Гра, що загіпнотизувала світ», яку була опублікована у 2016 року,
За словами Акермана, перед публікацією своєї книги він надіслав попередню копію свого творіння в The Tetris Company. Але компанія відмовила йому в ліцензуванні своєї інтелектуальної власності на проєкти, які пов’язані з його книгою. The Tetris Company також відмовила продюсерам у можливості адаптувати книгу Акермана у вигляді фільму і вислала автору «жорсткий відмовний лист».
Автор стверджує, що Майя Роджер, головний виконавчий директор The Tetris Company, та сценарист Ной Пінк розпочали писати сценарій до фільму «Тетріс» у 2017-му році, використовуючи за основу його книгу, а саме – вони скопіювали атмосферу, тон, підхід і сцени з книги, особливо те, що автор представив вихід гри як «шпигунський трилер часів холодної війни». Хоча фільм «Тетріс» має у своїй основі реальну історію боротьби за ліцензування та патентування гри в СРСР, він робить деякі творчі відступи для створення більш захопливого сюжету. Натомість книга Аккермана пропонує історію як «холодний військовий трилер із політичною інтригою», як зазначено в позові.
Акерман додає, що звернувся до суду після виходу трейлера «Тетріса» та безрезультатно просив Apple й інших відповідачів розв’язувати юридичні питання до виходу фільму на екрани.
Позов подано до федерального суду Мангеттена проти Apple та The Tetris Company. У позові Ден Акермана звинувачує Apple і The Tetris Company у недобросовісній конкуренції, порушенні авторських прав і незаконному втручанні в ділові відносини Акермана. Він також вимагає компенсації збитків, розмір яких становить принаймні 6% бюджету фільму у 80 мільйонів доларів (щонайменше 4,8 мільйона доларів).
Представники Apple і The Tetris Company поки не прокоментували поточну ситуацію. Очікуємо на подальшу інформацію з приводу цього питання та наголошуємо на важливості захисту своєї прав інтелектуальної власності завчасно і скористатися підтримкою професійних юристів.
