Нещодавно в законодавстві України відбулися зміни – з 1 січня 2023 року набула чинності нова редакція закону про авторське право та суміжні права, в якому з’явилося таке нове поняття, як “Сирітські твори”. Українське законодавство періодично удосконалюється, а на цей раз сталися кардинальні зміни – майже 80% закону про авторське право та суміжні права було змінено з метою Євроінтеграції.
Початок існування терміну «сирітські твори»
Сирітський твір в загальному розумінні – це твір, де автор такого твору не відомий або неможливо знайти його.
В Канаді правове регулювання сирітських творів було ще в 1988-х роках, а в США вперше цей термін почали використовувати у 1990-х роках. Тоді було підняте питання стосовно доступу до творів, авторів яких не можуть встановити або знайти. Це трактувалось, як вільне та безперешкодне використання третіми особами творів, які захищені авторським правом при дотримання визначених умов. Пізніше в 2012 році цей термін був включений Європейським Союзом до прийнятої Директиви про сирітські твори.
Слід звернути увагу на внесок Великої Британії, яка має численні юридичні архіви та світовий авторитет в галузі інтелектуальної власності вже понад 300 років. Велика Британія запровадила практику надавати ліцензію на сирітські твори у 2012 році. Нова схема ліцензії передбачала полегшення доступу громадян до сирітських творів та захист правовласників на ці твори, із наданням авторам належної винагороди, якщо вони зʼявляться.
Сирітський твір та його особливості
Сирітський твір – це твір, автор якого невідомий або його місцезнаходження невідоме. Цей статус твір відповідно до закону може отримати тільки коли, наприклад, твір опубліковано в книгах, газетах, письмових виданнях, журналах або в організаціях збереження аудіо- та відеозаписів.
Використовувати сирітський твір дозволено на підставі статті 29 Закону «Про авторське право та суміжні права”: «Бібліотекам, музеям з відкритим доступом для відвідувачів, архівами або організаціями із збереження фондів аудіо-, відеозаписів способами відтворення з метою оцифрування, індексації, каталогізації, збереження або відновлення копії після вжиття заходів із ідентифікації та належного розшуку авторів, інших суб’єктів авторського права, що не призвели до ідентифікації відповідних суб’єктів авторського права або віднайдення ідентифікованих суб’єктів».
Належний пошук авторів
Належний пошук авторів є досить важливою та цікавою темою стосовно сирітських творів. Перед тим, як надати твору статус “сирітський”, згідно із ст 1(1) Директиви ЄС, з метою встановлення чи дійсно твір або фонограма є “сирітським твором”, зобов’язані провести обов’язковий “належний пошук” власників таких творів. Це є головною умовою перед тим як отримати належний статус або користуватися цим твором.
Саме ж питання щодо пошуку авторів є досить складним, бо сама процедура досить дорого коштує. Пошук відбувається у державі, яка є членом ЄС, а якщо є інформація для пошуку правовласника, яка знаходиться в іншій країні, тоді треба звернутися до джерел, які доступні в цій країні. Після ретельного пошуку, організації, які здійснювали пошук, повинні надати такі дані:
– Про результат ретельних пошуків;
– Про використання “Сирітських творів” згідно з положеннями Директиви ЄС;
– Про будь-які зміни стосовно творів і фонограм, що визнаються “сирітськими”;
– Контактну інформацію про зацікавлену організацію.
Різниця між суспільним надбанням та сирітським твором
Виникає питання, чи можна сприймати сирітський твір, як суспільне надбання або застосовувати такий підхід взагалі? Відповідь однозначна – ні. Різниця між цими двома поняттями велика.
Наприклад, єдиний примірник твору зазнає ушкоджень титульних аркушів з інформацією про автора у зв’язку з неправильним зберіганням або якщо твір було нелегально скопійовано без зазначення ідентифікуючих характеристик автора. Тому і виникає потреба у розуміння як врегулювати статус такого твору та надати охорону.
За таких обставин в одному ряду з анонімними і творами, опублікованими під нелітературним псевдонімом (чий автор не може бути ідентифікований, оскільки не був названий від початку), з’являється особлива категорія творів, які спочатку іменувалися як «твори з невстановленим авторством», а зараз позначаються поняттям «сирітські твори».
Суспільне надбання – це матеріальні та нематеріальні об’єкти та блага, які можуть вільно використовувати будь-які члени суспільства А також це про твори, як результати інтелектуальної діяльності та всі об’єкти інтелектуальної власності, що не охороняються та на які сплив строк охорони. Перелік таких обʼєктів постійно доповнюється та налічує велику кількість творів.
Сирітські твори – на відміну від суспільного надбання – це твір, захищений авторським правом, для якого правовласники є позитивно невизначеними або безконтактними.
Тобто, сирітський твір – це коли жоден із суб’єктів майнових прав за результатами ретельного пошуку не ідентифікований, а в разі ідентифікації такого суб’єкта (включаючи об’єкти, оприлюднені анонімно чи під псевдонімом) – його місцезнаходження не встановлене.
Визнаючи складнощі обігу сирітських творів, українська Вікіпедія несподівано вказує, що внаслідок в минулому неврегульованості правового режиму сирітських творів і неможливості їх використання «сильно обмежується сфера суспільного надбання, ос- кільки через відсутність зареєстрованих даних про власників майнових прав знач- на частина творів, що могли би до цієї сфери належати, мають невизначений правовий статус». Очевидно, що відбувається змішування понять авторського права «сирітський твір» і «твір, що перейшов у суспільне надбання» принаймні на рівні ресурсу, що своєю ціллю декларує просвітництво широких верств суспільства і водночас потенційних користувачів сирітських творів.
Провідні фахівці ВОІВ (1980) визначили поняття «суспільне надбання» (public domaine) як «… сферу всіх творів, які можуть бути використані будь-якою особою без чийогось дозволу в результаті спливу строку охорони або відсутності міжнародного документа, який забезпечує охорону у випадку іноземних творів»
Отже, слід чітко розмежовувати поняття «сирітський твір» і «твір, що перейшов у суспільне надбання», виходячи з таких позицій:
- поняття «твір, що перейшов у суспільне надбання» дає змогу точно або умовно ідентифікувати і позначити автора, визначити строк охорони виключних прав і також означає, що цей строк, встановлений законом, уже сплив. На противагу йому, поняття «сирітський твір» застосовується, якщо спроба визначити автора і/або його правонаступників була невдалою (брак інформації), проте строк правової охорони вірогідно ще триває і закон вимагає отримання дозволу від носія виключних прав для легального використання такого твору, а технічно це неможливо;
- поняття «твір, що перейшов у суспільне надбання» є усталеною правовою категорією, активно використовується в національних і міжнародно-правових актах.
інтелектуальна власність / авторське право / сирітські твори
