Ще кілька років тому технологічні гіганти будували свою правову позицію навколо простої ідеї: вони лише платформи, а не відповідальні за те, як користувачі взаємодіють із контентом. Саме на цьому трималася значна частина їхнього захисту в судах.
Однак суд визнав, що Meta та Google можуть нести відповідальність за шкоду, завдану підлітку через використання їхніх платформ. І ключове тут – не сам контент, а механіка сервісів.
Мова йде про алгоритми рекомендацій, нескінченну стрічку, push-сповіщення та інші елементи дизайну, які утримують увагу користувача максимально довго. Суд фактично погодився з тим, що ці інструменти не є нейтральними – вони створюються з конкретною метою: збільшити час перебування в додатку.
Це означає, що платформа більше не може прикриватися статусом «технічного посередника». Якщо продукт спроєктований таким чином, що він впливає на поведінку користувача – це вже зона відповідальності компанії.
Деталі справи
Присяжні в Лос-Анджелесі 25 березня 2026 року ухвалили, що корпорації Meta (власник Instagram) та Google (власник YouTube) навмисно створили платформи, які формують залежність та шкодять психічному здоров’ю дітей. 20-річна позивачка Кейлі отримає 6 мільйонів доларів.
Присяжні вирішили, що обидві компанії «діяли зі злим наміром, тиском або шахрайством.» Кейлі присудили 3 мільйони доларів компенсації та 3 мільйони штрафних виплат. Meta має сплатити 70% суми, Google – 30%.
Обидві компанії заявили, що не погоджуються з вердиктом і оскаржать його. У Meta зазначили, що психічне здоров’я підлітків – складна тема і його неможливо пов’язати з одним застосунком. Речник Google назвав YouTube «платформою для трансляції відео, а не соцмережею.»
Кейлі розповіла, що почала користуватися Instagram у 9 років, а YouTube – у 6, і жодна з платформ не намагалася обмежити їй доступ через вік. «Я перестала спілкуватися з родиною, бо весь свій час проводила в соцмережах», – сказала вона під час свідчень.
У 10 років у неї з’явилися тривожність та депресія. Пізніше їй діагностували дисморфофобію – розлад, через який людина надмірно переймається своєю зовнішністю. Кейлі також почала використовувати фільтри Instagram, які змінювали риси її обличчя – зменшували ніс і збільшували очі.
Адвокати позивачки стверджували, що функції Instagram, зокрема нескінченна стрічка, створені для формування залежності. За їхніми словами, Meta прагнула залучити молодих користувачів, бо ті довше залишаються на платформі.
Голова Instagram Адам Моссері заперечив, що 16 годин використання платформи за день свідчать про залежність, і назвав таку поведінку підлітка «проблематичною.»
У лютому 2026 року перед присяжними свідчив гендиректор Meta Марк Цукерберг. Він зробив відсилку на заборону реєстрації для дітей до 13 років. Коли йому показали внутрішні документи про те, що Meta знала про присутність молодших дітей на платформах, Цукерберг сказав, що «завжди хотів швидшого прогресу» у виявленні неповнолітніх.
Snap і TikTok, які також були відповідачами у справі, уклали мирові угоди з Кейлі до початку процесу. Суми угод не розголошуються.
Залежність як юридично значуща шкода
Один із найважливіших моментів цієї справи – визнання залежності від соцмереж як шкоди, що має юридичне значення. Раніше подібні аргументи здебільшого залишалися у площині психології чи публічних дискусій. Тепер же вони отримують процесуальне підтвердження.
У справі йдеться про тривале використання платформ у підлітковому віці, що, за твердженням позивачки, призвело до серйозних наслідків: тривожності, депресивних станів, проблем із самооцінкою та сприйняттям власного тіла. І суд розглядає це не як індивідуальну особливість, а як потенційний результат роботи системи.
Ключовим тут є причинно-наслідковий зв’язок. Якщо раніше компанії могли стверджувати, що користувач сам обирає, скільки часу проводити в додатку, то тепер підхід змінюється: важливо, чи створює сама платформа умови, які стимулюють надмірне використання.
Особливо чутливою є тема неповнолітніх. Суд звертає увагу на те, що підлітки є більш вразливою аудиторією, а отже – компанії повинні враховувати це при розробці продукту. Недостатній віковий контроль, відсутність обмежень та агресивні алгоритми можуть розцінюватися як недбалість або навіть як свідоме ігнорування ризиків.
Це відкриває новий пласт потенційних позовів. Якщо така практика закріпиться, можна очікувати хвилю справ не лише у США, а й в інших юрисдикціях, де регулятори активно займаються цифровими платформами.
Нові ризики для бізнесу: від алгоритмів до відповідальності
Ця справа напряму стосується будь-якого бізнесу, який працює з цифровими продуктами, контентом або увагою користувача.
По-перше, зростає значення так званої відповідальності за дизайн продукту. Якщо інтерфейс, логіка роботи або алгоритми побудовані так, що вони маніпулюють поведінкою користувача, це може стати предметом юридичної оцінки. І неважливо, чи це велика соцмережа, чи мобільний застосунок малого бізнесу.
По-друге, підвищуються вимоги до прозорості. Алгоритми більше не можуть залишатися «чорною скринькою». Регулятори та суди дедалі частіше ставлять питання: як саме формується стрічка, чому користувач бачить той чи інший контент, і чи не створює це ризики для його стану.
По-третє, особлива увага приділяється роботі з дітьми та підлітками. Якщо продукт потенційно може використовуватися неповнолітніми, бізнес має передбачити механізми захисту: від обмеження часу використання до спеціальних налаштувань безпеки. Інакше ризик відповідальності суттєво зростає.
Також важливо розуміти, що такі справи формують нову судову практику, яка поступово впливає і на законодавство. Уже зараз у різних країнах обговорюються ініціативи щодо обмеження алгоритмічного впливу, посилення контролю за платформами та введення додаткових обов’язків для технологічних компаній.
Поразка Meta та Google – це не просто окремий судовий кейс, а маркер змін у підході до цифрової відповідальності. Світ поступово відходить від моделі, де платформа – це лише «інструмент», і переходить до моделі, де вона відповідає за наслідки своєї архітектури.
Для бізнесу це означає необхідність мислити ширше: не лише про функціональність та прибуток, а й про те, як продукт впливає на користувача. І цей вплив уже не є абстрактним, а може мати цілком конкретні юридичні наслідки.
У новій реальності виграють ті, хто заздалегідь враховує ризики, а не реагує на них постфактум. Якщо ви працюєте з онлайн-платформами, створюєте цифрові продукти або використовуєте алгоритми для взаємодії з аудиторією – варто вже зараз оцінити можливі юридичні ризики. Наша команда допоможе проаналізувати ваш продукт, виявити слабкі місця та побудувати безпечну з правової точки зору модель роботи.
