Цитата – в точності відтворювані чиї-небудь слова (в усній мові) чи дослівне копіювання із якого-небудь тексту (в писемності), необхідні для підтвердження певних доводів. Це дослівне відтворення із будь-якого тексту чи усної мови. При цьому важливо, щоб цитований (вставлений) текст, якщо мова йде про письмове цитування, однозначно ідентифікувався, як вставлений, тобто належним чином оформлювався.
Цитування – дослівно означає посилання на джерело, яке було опубліковане раніше. Це важливий процес, який завжди супроводжується бібліографічними посиланнями з зазначенням сторінки цитованого уривку, що дозволяє в подальшому відобразити джерело цитування в списку літератури або в іншій прийнятній для цитування формі. Цитування є одним із способів довести читачам, що деякий матеріал із вашої творчої праці був відтворений із іншого джерела. Що в свою чергу дає можливість читачам потім скористатися цим першоджерелом для отримання більш повної і розширеної інформації про автора першоджерела, зміст та заголовок документа, ім’я і адресу компанії, яка опублікувала такий документ, дату публікації, кількість сторінок матеріалу.
Дослівне цитування прийнято використовувати для передачі думки автора без викривлень. За умови оформлення меж цитати і посилань на джерело цитування, такий вид зазначення не вважається плагіатом. Адже авторські права на зміст цитати належать автору цитати, тому особа, яка публікує такі відтворення, не несе відповідальності за її зміст, проте повинна дотримуватись усіх без винятку правил цитування з метою законного здійснення такої діяльності. Адже посилання на першоджерело є корисним і за таких причин:
– цитування буде досить корисним для всіх, хто хоче знайти більше інформації, пов’язаної із вашими ідеями і джерелах їх прояву;
– не всі джерела гарні і правдиві – власні ідеї, умовиводи можуть частіше бути більш точними або цікавішими, ніж ті, що були зазначені в першоджерелі, а влучне цитування захистить вас від нарікань щодо неправдивих ідей автора;
– цитування джерел відобразить об’єм проведених досліджень;
– цитування закріпить опубліковану роботу завдяки зовнішній підтримці ідей.
Правомірне використання творів
Авторське право захищає не лише майнові права автора, але й права на доступ до досягнень науки, літератури та мистецтва. Однак, є випадки, які в англосаксонському праві називають «справедливе використання» – fair use, а в національному законодавстві – вільне використання твору без отримання згоди автора та виплати авторської винагороди. Проте, такі випадки використання творів передбачають обов’язкове зазначення ім’я автора та джерела запозичення. Такі винятки були придумані задля позначення вторинності ролі такого використання, а також для характеристики поставленої мети використання уривків авторського твору.
Проте, дозволяється відтворювати уривки із пісень, сцени із спектаклів, кадри із кінофільмів для підкріплення інформаційного та/або оглядово-критичного матеріалу цитатою. В пресі це може бути газетна або журнальна стаття про книжні або інші новинки, огляд творчості того чи іншого автора. Об’єм цитованого матеріалу не має конкретних обмежень (наприклад, у відсотках від загального об’єму цитованого матеріалу). Наприклад, в програмі про кінофестивалі, можна демонструвати уривки із будь-яких фільмів, що приймали участь в цьому фестивалі, і це не буде порушенням.
Щодо вільного використання твору із зазначенням імені автора (в тому числі і цитування)
Як визначається в ст. 21 Закону, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається у наступних випадках:
1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;
6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону. Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.
Поняття квоти цитування авторських творів є виключно суб’єктивною категорією. Адже використання навіть однієї-двох секунд із чужого кінофільму можливо без виплати авторської винагороди за умов правомірного використання у формі цитати.
Перш за все слід розуміти, що цитування – це не копіювання (відтворення). Для копіювання законодавець використовує термін відтворення. Цитування ж відрізняється від звичайного копіювання, і кожен із нас може одразу на інтуїтивному рівні зрозуміти сутнісну різницю. Але в загальних рисах відмінності полягають в тому, що коли відбувається копіювання, то по суті використовується чужий твір як частина власного, досягаються власні цілі за рахунок чужої праці, заповнюються пробіли у власному творі за рахунок чужого; цитуючи, ми звертаємо увагу перш за все на цитований уривок із чужого твору, роблячи акцент на ньому, звертаючи саме на нього увагу читача (глядача, слухача і т.д.), не створюючи враження, що це повністю ваш твір. І звичайно ж, окрім зазначених відмінностей, Закон наголошує на цілях, обсягах і меті цитування, так як цитування має бути в розумних межах, не переходячи із категорії цитування в категорію копіювання і незаконного використання чужого об’єкта авторського права (навіть його частини, фрагмента). Тому використання чужих творів у власних презентаціях або для наукових демонстрацій – це вже не цитування, а незаконне використання частин чужих об’єктів авторського права. Отже, використання повинно відбуватися в обсягах та об’ємі, що виправдовуються цілями такого цитування.
Якщо мова йде про дії, які посягають на цілісність твору і порушують право автора не недоторканість твору, і можуть завдавати шкоди честі, гідності та діловій репутації автора, то в окремих випадках такі дії можуть призвести до порушення майнових прав автора.
Особливо слід наголосити на тому, що використання частини твору (рядків, тактів, фрагментів картини тощо) без посилання на автора в іншому творі, визнається плагіатом, незважаючи на те чи закінчився строк охорони такою твору. Адже право авторства охороняється безстроково. Також безстроково охороняється і право на захист твору від усілякого перекручення або іншого посягання, яке може зашкодити честі та гідності автора. Наприклад, беззаперечним викривленням, внесення до тексту нецензурної лексики, внесення змін в мелодію, зміна кольорової гами картин, техніки виконання тощо.
Правила коректного цитування:
1) Відеофрагменти із інших кінокартин, як складові частини нового кінофільму, потрібно супроводжувати титрами або в кінці фільму, або під час показу, або субтитрами на екрані (все залежить від технічних можливостей і самої подачі роботи). З обов’язковим зазначенням найменування запозиченого кінофільму та імені режисера;
2) Текст цитати, якщо він є письмовим, необхідно відображати у лапках і приводити в тій граматичній формі, в якій він зазначений у джерелі із збереженням особливостей авторського написання;
3) Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення тексту. Іноді, щоб запобігти надмірно великій кількості словесного тексту, допускається пропуск в цитаті, але при цьому не повинна видозмінюватися основна думка, зміст тексту. Такий пропуск тексту оформлюється трьома крапками, які можуть ставитися в будь-якому місці цитати (на початку, в середині чи в кінці);
4) Цитування не повинно бути ні перебільшеним, ані недостатнім, так як надмірне цитування складає враження компілятивності роботи, а недостатність цитування знижує її наукову цінність;
5) У будь-якому використанні цитати: на початку твердження, в тексті, в кінці цитування, необхідно дотримувати прав оформлення цитати та виділення її граматичними знаками чи іншим кольором в тексті для підтвердження ступеня запозиченості;
6) Прихована цитата передається своїми словами, але з обов’язковим зазначенням джерела запозичення.
Таким чином, цитати не потребують додаткових документальних підтверджень ( у формі ліцензійних договорів чи договорів) і оформлюються згідно норм чинного законодавства. Але якщо потрібно дослідити правильність цитування у вашому проекті – звертайтесь за юридичною допомогою до нашої компанії.
