Гонорар адвоката та що каже закон
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність“).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.- Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
А при визначенні розміру гонорару враховується ряд факторів:
- обсяг часу і роботи, які потрібні для належного виконання доручення;
- ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення;
- необхідність досвіду для його успішного завершення;
- ймовірність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;
- необхідність виїзду у відрядження;
- досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
- особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;
- важливість доручення для клієнта;
- роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт
До того ж, розмір гонорару адвоката, безумовно, залежить і від стадії, на якій ви звернулися для вирішення вашої ситуації. Наприклад, гонорар адвоката в суді першої інстанції буде меншим, ніж на стадії апеляційного оскарження рішення суду.
Вирахування розміру гонорару адвоката в суді
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Згідно з правовими нормами саме суд визначає в межах, встановлених законами, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Реальні судові справи та розʼяснення щодо втрат на адвоката
«Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України”, заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової охорони, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі, а тому вбачає за можливе витрати у заявленому розмірі покласти на відповідача».
Гонорар успіху адвоката
Законодавство не містить визначення поняття «гонорар успіху», і ця прогалина вже давно стала виключною правовою проблемою для формування єдиної судової практики щодо відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. В теорії «гонорар успіху» – це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.
В Україні багато суддів розглядають укладений між адвокатом та клієнтом договір про надання правової допомоги відповідно до ст. 903 ЦК України як договір про надання послуг, а сам гонорар адвоката згідно ст. 632 ЦК України вважають ціною такого договору. На їх думку додаткова винагорода адвоката за досягнення певного результату, хоча і передбачена договором про надання правової допомоги, проте не є юридичною послугою за своєю правовою природою та не відноситься до судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу згідно статей 123 та 126 ЦК України. Тобто, іншими словами обов’язковий результат не є професійною правничою допомогою, тому не відшкодовується.
Судова практика щодо визначення гонорару успіху адвоката
Суд касаційної інстанції розглянув договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього відповідно до умов яких гонорар адвоката складався з двох частин. Так пункт 4.1 передбачав, що клієнт незалежно від того, чи досягнуто мету представництва, сплачує адвокату за представництво: в господарському суді першої інстанції – 5 000 грн; в господарському суді апеляційної інстанції – 1 000 грн; в господарському суді касаційної інстанції – 1 000 грн. А пункт 4.2 передбачав, що якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 грн.
ВС підкреслив, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов’язанням, яке відповідає стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розмір загального гонорару адвокату передбаченого договором про надання правової допомоги не виходить за межі розумності. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що передбачена підпунктом “d” пункту 4.4. укладеного між сторонами у справі договору винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим “гонораром успіху”, нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування “гонорару успіху” як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як “гонорар успіху”, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд зазначає про те, що погоджений сторонами у пункті 4.4. договору про надання правової допомоги розмір гонорару загалом (як основний, передбачений підпунктами “а”, “b”, “с” пункту 4.4. договору, так і додатковий, передбачений підпунктом “d” пункту 4.4. договору), є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми (у даному випадку – від розміру суми, на яку судом у справі буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості, тобто від розміру досягнутого адвокатом результату наданих послуг у справі з майновими вимогам) відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.
Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов’язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій – досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що визначений у договорі “гонорар успіху” за формою його обчислення не є фіксованим розміром та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, цінуйте своїх адвокатів, зважайте на багато факторів щодо політики формування гонорару за надані юридичні послуги, не забувайте про заохочення «гонораром успіху» і тоді співробітництво пройде на найвищому рівні.
інтелектуальна власність / авторське право / адвокат / адвокатська діяльність / гонорар / гонорар успіху
