У кризовий час війни заповіти набувають особливого значення, стаючи не лише документом розпорядження майном, а й важливим інструментом для забезпечення спокою та порядку в найнестабільніших ситуаціях. Під час конфлікту, коли навколишні умови невизначені, правильно сформульований заповіт може забезпечити захист прав спадкоємців, зберегти сімейне благополуччя та зробити важливі розпорядження щодо майнових та особистих питань.
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі. Причому документальні докази щодо наявності цього майна або згода особи, на яку посвідчується заповіт зовсім не обов’язкова. Все, що треба зробити людині, це прийти до нотаріуса, висловити свої побажання, підписати текст заповіту, а нотаріус його засвідчить.
Навіть якщо нотаріуса поруч немає, посвідчити заповіт може завідувач лікарні, начальник вʼязниці, капітан судна чи голова сільради. Заповіт можна скласти й за кордоном та посвідчити його у консульстві України. Головне, щоб той, хто посвідчив заповіт, зробив усе для його реєстрації в електронному спадковому реєстрі.
Коли людина помирає, будь-яке її майно може бути успадковане за законом, або будь-хто — за заповітом.
Заповіти на фронті
У березні 2022 року Держдепартамент США радив усім американцям, які вирішать поїхати в Україну, скласти перед поїздкою заповіт, здати зразки ДНК та висловити побажання щодо поховання. В Україні невідомо навіть, чи отримує такі поради кожен, кого мобілізували на фронт, кажуть BBC Україна в Громадській організації «Юридична сотня». Хоча різні органи, наприклад як, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, час від часу публікують такі роз’яснення.
«Крім заповіту, ми радимо також залишити родині копії найважливіших документів, довіреність, а також дані про місце служби — номер військової частини, контакти командирів та побратимів», — каже юристка Громадської організації «Юридична сотня» Ольга Марко. Такі дії допоможуть як військовому, так і його сім’ї — особливо у випадках зникнення, полону чи загибелі військовослужбовця.
В «Юридичній сотні», яка надає правову допомогу військовим ще з 2014 року, кажуть, що питань про заповіти зазвичай небагато. В організації також немає інформації про те, чи складають заповіти на фронті та чи поширена ця практика. З серпня 2022 року заповіти військовослужбовців можуть посвідчувати безпосередньо командири підрозділів. «У першу чергу військовий буде розбиратися з питаннями, безпосередньо пов’язаними зі службою, а не в юридичних тонкощах спадкування», — каже юристка Ольга Марко.
Як складається та посвідчується заповіт в умовах воєнного стану?
Право на заповіт мають фізичні особи з повною цивільною дієздатністю. Законом не допускається вчинення заповіту через представника. Заповіт може бути складений у письмовій формі та посвідчений нотаріусом або у сільських населених пунктах уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Однак, варто зауважити, що зміст заповіту може бути змінено або скасовано спадкодавцем у будь-який час. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов’язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов’язковій реєстрації в Спадковому реєстрі. В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
Ким посвідчується заповіт ?
Посвідчення заповітів в умовах воєнного стану здійснюється за звичайною процедурою та можуть бути посвідчені:
- нотаріусами;
- головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчуються заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
- капітанами морських, річкових суден, що ходять під прапором України посвідчуються заповіти осіб, які перебувають під час плавання на цих суднах;
- начальниками пошукових або інших експедицій посвідчуються заповіти осіб, які перебувають у цих експедиціях;
- командирами (начальниками) військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів посвідчуються заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також посвідчуються заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;
- начальниками установ виконання покарань посвідчуються заповіти осіб, які утримуються в таких установах;
- начальниками слідчих ізоляторів посвідчуються заповіти осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах.
Чи можна прийняти спадщину перебуваючи за межами України ?
Якщо на території України відкрилася спадщина, право на яку має особа, що виїхала за кордон, така особа може звернутися до посольства/консульства України у державі її перебування та засвідчити свій підпис на заяві про прийняття спадщини.
Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України. Також, засвідчити заяву про прийняття спадщини можливо у нотаріуса іноземної країни із подальшим проставленням апостилю на такому документі. Апостиль проставляється на офіційних документах, які використовуються на території країн, що підписали Конвенцію, котра скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазьку конвенцію) від 05.10.1961 року. Далі така заява може бути надіслана засобами поштового зв’язку до нотаріуса на території України, внаслідок чого буде відкрита спадкова справа у загальному порядку.
Коли видається свідоцтво про право на спадщину ?
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Оформлення спадщини є важливим юридичним процесом, тому треба використовувати визначені чинним законодавством права та обов’язки як спадкоємця.
Умови війни роблять заповіти не лише юридичним документом, а й моральним зобов’язанням перед близькими. Вони є важливим інструментом для забезпечення спокою та порядку у найважчі часи, дозволяючи людям розпоряджатися своїм майном та регулювати особисті питання відповідно до своїх переконань та цінностей. Незважаючи на труднощі, пов’язані зі складанням заповітів у період війни, важливо дотримуватися процедур та консультуватися з юристами, щоб забезпечити їхню чіткість та виконання за дорученням. Ті, хто ретельно підготовляються до непередбачуваних обставин, залишають своїм спадкоємцям не лише майнове надбання, а й спокій душі у важкі часи.
інтелектуальна власність / авторське право / війна / заповіт
