Штучний інтелект (далі – ШІ) дедалі частіше з’являється в роботі юристів, від аналізу документів до складання проєктів судових заяв. Це здається логічним кроком на шляху цифровізації: технології допомагають працювати швидше, ефективніше, з меншими затратами праці. Проте використання ШІ у правовій сфері ставить перед адвокатурою нові виклики: чи можна вважати етичною та законною ситуацію, коли документи готує алгоритм, а не людина? І чи не ставимо ми під сумнів авторитет суду, подаючи такі тексти як власні аргументи?
Питання етики
Складаючи присягу адвоката України, адвокати присягають дотримуватися правил адвокатської етики та з високою відповідальністю виконувати покладені на них обов’язки. Оскільки під час здійснення адвокатської діяльності, адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, то за відсутності таких заборон використання технологій ШІ в адвокатській діяльності допускається.
Правила адвокатської етики заборони на використання адвокатом технологій ШІ, звісно ж, не містять, проте так само не визначають етичні межі його застосування в професійній діяльності.
Підписаний Національною асоціацією адвокатів України та Міжнародною асоціацією етики та доброчесності штучного інтелекту у червні, 2025 року Меморандум про взаєморозуміння, хоч і закріплює наміри сторін співпрацювати з метою формування глобальних стандартів етичного застосування ШІ адвокатами та набуття ними знань щодо етики використання ШІ, однак сам по собі не містить якихось прикладних положень, якими можна було б керуватися при застосуванні систем ШІ.
Наразі визначення етичних меж застосування ШІ під час надання професійної правничої допомоги – завдання, що лягає на голови самих адвокатів.
Необхідно згадати про принципи адвокатської діяльності та адвокатської етики, бо саме вони мають бути першим орієнтиром щоразу, коли адвокат взаємодіє з системами ШІ. Передусім йдеться про такі принципи як конфіденційність, компетентність і добросовісність, чесність та добропорядна репутація.
До прикладу, зважаючи на непоодинокі дослідження у сфері захисту даних при взаємодії з ШІ, витік конфіденційної інформації є цілком реальним ризиком для користувачів, що особливо варто враховувати адвокатам з огляду на професійний обов’язок щодо збереження адвокатської таємниці.
Тому є поради звертаючись до ChatGPT – влаштуйте собі тест на дотримання згаданих засад:
- чи містить запит будь-яку інформацію, яку Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики відносять до поняття «адвокатська таємниця»?
- чи є достовірною інформація, згенерована моделлю ШІ (особливо в частині пошуку судової практики – чи така справа/судове рішення взагалі існує)?
- чи може бути використана інформація, згенерована ШІ, для цілей виконання доручення та досягнення інтересів клієнта?
Процесуальний аспект
Чинне процесуальне законодавство не містить заборон чи якихось обмежень використання технологій ШІ судом та учасниками судового процесу, в тому числі, адвокатами під час здійснення представництва інтересів клієнта.
Водночас підхід Верховного Суду щодо використання ШІ в судовому процесі поки що незмінний: технологію ШІ можна використовувати лише для підтримки та посилення верховенства права, як засіб сприяння здійсненню належного правосуддя, а не як джерело достовірної науково доведеної інформації.
Втім, які саме форми використання ШІ учасниками процесу підтримують та посилюють верховенство права в розумінні Верховного Суду достеменно невідомо.
Унікальним є підхід щодо встановлення обов’язку учасників справи розкривати суду інформацію про використання ШІ під час складання процесуальних документів. Попри те, що процесуальне законодавство такого обов’язку для учасників справи не встановлює, невиконання процесуального обов’язку, визначеного судом, є підставою для застосування заходів процесуального примусу, як-от стягнення штрафу. Втім, що робитиме суд із інформацією про використання учасником справи ШІ при підготовці процесуальних документів і як це вплине на ухвалення судового рішення у справі – поки залишається темою для обговорення.
Поява ШІ в адвокатській діяльності стала не просто технологічним трендом, а викликом, що змушує правничу спільноту переосмислити власні професійні стандарти. З однієї сторони, інструменти ШІ відкривають можливості для підвищення ефективності: вони допомагають аналізувати великі масиви даних, структурувати правові позиції, пришвидшувати підготовку документів. Але з іншої сторони – адвокатура не може дозволити собі знецінювати ключові професійні принципи, такі як компетентність, добросовісність, конфіденційність і повага до суду.
Цей баланс між користю та ризиками сьогодні формує нове розуміння відповідальності правника. ШІ може бути інструментом, але не суб’єктом права, моральним автором чи носієм професійної етики. Жодна модель, навіть найсучасніша, не здатна замінити 
людський юридичний аналіз, уміння зіставляти факти, оцінювати докази чи враховувати контекст конкретної справи. Саме тому будь-яке використання ШІ має залишатися допоміжним, адвокат зобов’язаний повністю контролювати результат, перевіряти кожне твердження та самостійно приймати професійні рішення.
Отже, майбутнє використання ШІ в адвокатурі залежить не від можливостей технологій, а від зрілості професійної спільноти. Якщо адвокати будуть використовувати ШІ як інструмент для посилення власної компетентності, а не як замінник правового мислення, то він стане потужним союзником. Якщо ж дозволити технологіям витісняти відповідальність та критичність, то ризики для правосуддя перевищать усі переваги. Відтак головне – це інтегрувати інновації розумно, етично та з чітким усвідомленням того, що справедливість потребує людського судження.
інтелектуальна власність / авторське право / адвокатська діяльність / штучний інтелект
