Право слідування (від французької Droit the suite) або право художника на перепродаж — це право, яке надається художникам або їхнім спадкоємцям у деяких юрисдикціях на отримання плати за перепродаж своїх творів мистецтва. Це слід протиставити такій політиці, як американська доктрина першого продажу, де художники не мають права контролювати або отримувати прибуток від подальших продажів.
Історія виникнення права слідування
Історія droit de suite (права слідування) почалася в 1920-х роках, коли група французьких художників об’єдналася, щоб боротися за визнання своїх прав на інтелектуальну власність. Художники вважали, що повинні отримувати компенсацію за комерційне використання своїх творів мистецтва, навіть після того, як вони їх продали. Ця ідея ґрунтується на тому, що репутація та спадщина художника можуть зростати й після його смерті, і що художник та його нащадки повинні отримувати свою частку фінансових вигод, пов’язаних з цим зростанням.
У 1920 році Франція стала першою країною, яка законодавчо визнала право художників на отримання відсотку від ціни перепродажу своїх творів. Інші країни з часом також прийняли подібні закони, і на сьогоднішній день багато країн мають законодавчі акти, які захищають права художників згідно з принципом droit de suite.
13 березня 1996 року Європейська Комісія ЄС опублікувала пропозицію щодо директиви про гармонізацію законодавства в усіх 15 державах-членах Європейського Союзу щодо отримання роялті від перепродажу робіт художників.
У 2001 році Європейський Союз ввів Директиву, яка вимагає від усіх держав-членів прийняти закон droit de suite (про право слідування). Згідно з Директивою, художники або їх спадкоємці повинні отримувати відсоток від ціни перепродажу оригіналів творів художників, а сам відсоток залежить від конкретної країни. Метою цієї Директиви є надання художникам справедливої частки в прибутку, отриманому від продажу оригіналів їх творів, а також підтримка та допомога розвитку мистецтва в Європі.
Пропозиція щодо європейської Директиви була зроблена Маріо Монті, комісаром єдиного ринку, і спрямована на усунення спотворень ринку творів сучасного мистецтва в рамках Єдиного ринку ЄС. Пропозиція також відображає політику ЄС, спрямовану на сприяння високому рівню захисту власників прав інтелектуальної власності.
Як регулює законодавство України питання щодо “право слідування”
Згідно зі статтею 30 Закону “Про авторське право і суміжні права”: Автор має невідчужуване право на одержання справедливої винагороди, з урахуванням частини третьої цієї статті, як частки відрахувань від кожного продажу оригіналу художнього твору (твору графічного чи пластичного мистецтва, такого як малюнок, колаж, картина, рисунок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, гобелен, твір з кераміки та скла, фотографічний твір тощо), оригіналу рукопису літературного або музичного твору, наступного за продажем оригіналу, здійсненим автором (право слідування).
А стаття 31 Закону України “Про авторське право і суміжні права” вказує на строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Тобто навіть після смерті автора, спадкоємці та спадкоємці спадкоємців можуть отримувати відсоток від продажу конкретного об’єкта авторського права.
Постає питання, який саме відсоток можуть отримати автор та спадкоємці за твір за українським законодавством?
Справедлива винагорода від права слідування
Згідно зі статтею 30 п. 2 Закону України “Про авторське право і суміжні права” – все залежить від ціни наступного продажу без урахування податків розмір справедливої винагороди, передбаченої частиною першою цієї статті.
1) 6 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 50 євро до 3000 євро включно;
2) 5 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 3000,01 євро до 50 000 євро включно;
3) 3 відсотки – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 50 000,01 євро до 200 000 євро;
4) 1 відсоток – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 200 000,01 євро до 350 000 євро;
5) 0,5 відсотка – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 350 000,01 євро до 500 000 євро;
6) 0,25 відсотка – для ціни продажу вище еквівалентної 500 000 євро.
При цьому загальний розмір справедливої винагороди за кожний наступний продаж одного оригіналу твору, зазначеного у частині 1 статті 30, що йде за першим його відчуженням, не може перевищувати суму, еквівалентну 12 500 євро.
Доречно наголосити, що відсоток від реалізації права слідування в кожній країні світу відрізняється, тому треба слідкувати за чинним законодавством тієї країни, яка вас насамперед цікавить.
Якщо у вас з’явились питання, ви завжди можете звернутись до фахівців в сфері права інтелектуальної власності нашого адвокатського обʼєднання, а ми з радістю проконсультуємо вас, або допоможемо відновити вже порушені права.
інтелектуальна власність / авторське право / Право слідування / справедлива винагорода / художник
