Законом України «Про авторське право і суміжні права» (розділ IV, в чинній редакції з внесеними змінами від 15.04.2023 року) (далі – Закон), а також Цивільним кодексом України (глава 75) передбачені положення про можливість розпорядження суб’єктами авторського права та суміжних прав своїми майновими права інтелектуальної власності.
Зокрема, ст. 48 Закону передбачає, що розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права або об’єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі відповідних правочинів – договорів, а саме:
1) трудового договору (контракту) – в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму;
2) договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;
3) договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав;
4) ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;
5) публічної ліцензії на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;
6) іншого правочину щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав.
У цій статті ми детально розглянемо особливості ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав (далі – ліцензійний договір), а в наступній статті (щоб не обтяжувати вас великою кількістю складних та нудних понять) зупинимось на договорі передання (відчуження) виключних майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав.
Ліцензійний договір на використання об’єкта прав інтелектуальної власності
Ліцензійний договір – це угода, де одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, які сторони взаємно визначають в такій угоді.
Ліцензійний договір пов’язаний саме з використанням відповідного об’єкту прав інтелектуальної власності, що передбачає отриманням комерційної вигоди від такого використання для того, хто отримує відповідні права на використання об’єктів прав інтелектуальної власності на підставі такого договору. А також ліцензійний договір пов’язаний з обмеженням поширення відповідного об’єкта прав інтелектуальної власності – у вигляді можливості (якщо це передбачено ліцензійним договором) подальшої видачі субліцензії на відповідний результат інтелектуальної діяльності.
Основні особливості ліцензійного договору
- Сторонами договору є ліцензіар і ліцензіат, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ліцензіар надає відповідний дозвіл, а ліцензіат зобов’язується здійснювати використання об’єкта
прав інтелектуальної власності на певних умовах (наприклад, сплатити винагороду).
У законодавстві не міститься вимога щодо оплатності такого договору, тобто ліцензійний договір може бути як оплатним, так і безоплатним.
- Ліцензійний договір вважається укладеним, якщо сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов.
- У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії (виключна чи невиключна), сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (перераховуються конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія і строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання об’єкта прав інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити до договору.
- Ліцензійний договір охоплює як саму ліцензію на використання об’єкта прав інтелектуальної власності, так і ті додаткові умови його використання, виконання яких вимагається від сторін договору для задоволення їх інтересів.
- Як в Законі, так і в Цивільному кодексі України міститься низка норм, які розраховані на випадки, коли сторони у ліцензійному договорі не погодили умови щодо виду ліцензії, території та строку, на які надаються права. Так, вважається, що:
- за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором;
- у разі відсутності визначення у ліцензійному договорі території дії ліцензійного договору дія ліцензії поширюється на територію України;
- у разі відсутності визначення у ліцензійному договорі строку, на який поширюється дія ліцензійного договору, договір вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років.
Предметом ліцензійного договору є відповідні права на використання об’єкта прав інтелектуальної власності. Ці права мають бути чинними на момент укладення ліцензійного договору. Тобто за ліцензійним договором не можна надати право на використання об’єкта, яке виникне у ліцензіара лише в майбутньому.- У ліцензійному договорі мають бути чітко встановлені права на використання об’єкта, що надаються ліцензіату, та способи такого використання. За ліцензійним договором ліцензіату надаються лише ті права щодо використання об’єкта і лише тими способами, які прямо передбачені в ліцензійному договорі. Усі права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
- Ліцензійний договір не підлягає обов’язковій державній реєстрації. Однак така реєстрація може здійснюватися за бажанням сторін у порядку, встановленому законодавством України. Отже, відсутність реєстрації не впливає на дійсність прав, наданих за ліцензійним договором, та інших прав на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності.
Переваги укладення ліцензійних договорів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності:
1) Ліцензіар залишається власником виключних майнових прав на відповідний об’єкт прав інтелектуальної власності. Тобто ліцензіат отримує право на використання відповідного об’єкта визначеними в ліцензійному договорі способами, а не стає правовласником майнових авторських або суміжних прав на відповідний об’єкт
2) Можна обмежити передані права на використання відповідного об’єкта прав інтелектуальної власності (за об’ємом прав, територією, строком)
3) Можна укласти необмежену кількість ліцензійних договорів у разі, якщо це невиключні ліцензії. Тобто, наприклад, ви можете одночасно надати дозвіл, заключивши відповідні ліцензійні договори, на використання вашого одного і того ж твору різним особам, різними способами на різний строк
4) Можна паралельно використовувати відповідний об’єкт прав інтелектуальної власності разом із ліцензіатами
5) Існує можливість вибору оптимальної плати за видачу ліцензії (роялті, паушальний платіж або їх комбінація)
6) Можна видати субліцензію
Отже, ліцензійні договори є одним із основних видів договорів у сфері інтелектуальної власності, який широко використовується при врегулюванні правовідносин між авторами/артистами та лейблами/видавцями, між користувачами об’єктів авторського права та суміжних прав (продакшени, рекламні агентства, телебачення, виробники в теле-, кіно- індустрії, в сфері розваг та видовищних заходів тощо) та власниками відповідних майнових прав інтелектуальної власності; між користувачами комп’ютерних технологій/винаходів/промислових товарів тощо та власниками авторських прав на програмне забезпечення/патентів/торговельних марко/промислових зразків; між письменниками/художниками/архітекторами та відповідними користувачами результатів творчої та інтелектуальної діяльності таких суб’єктів авторського права – видавництва, галереї.
Важлива особливість ліцензійного договору, визначена новим Законом України «Про авторське право і суміжні права»
Після набрання чинності Закону від 01.01.2023 року (з останніми змінами від 15.04.2023 року), в ньому було введено суттєве оновлення, яке декларує право автора, виконавця, виробника фонограми та відеограми на отримання справедливої винагороди за використання відповідних об’єктів авторського права та суміжних прав відповідними способами, визначеними Законом та Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.
Таке право гарантовано, відповідно частиною 3 статті 12, частиною 3 статті 38, частиною 3 статті 39 та частиною 3 статті 40 Закону.
Якраз щодо розпорядження цим правом на справедливу винагороду є відповідне обмеження, що стосується ліцензійного договору та договору передання (відчуження) прав інтелектуальної власності. А саме – умови правочинів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права або об’єкти суміжних прав стосовно передання (відчуження) або надання дозволу на використання (ліцензії) щодо майнового права на справедливу винагороду, передбаченого відповідно частиною 3 статті 12, частиною 3 статті 38, частиною 3 статті 39, частиною 3 статті 40 цього Закону, є нікчемними (абзац 2 частина 1 стаття 48 Закону).
В контексті укладання такого правочину, як ліцензійний договір це означає, що у такому договорі неможна зазначити умову, що ліцензіат (той, кому надається дозвіл ліцензія) отримує і право на отримання справедливої винагороди за використання відповідних об’єктів прав інтелектуальної власності, вказаними в ліцензійному договорі способами.
Тобто, право на справедливу винагороду належить виключно автору, виконавцю, виробнику фонограми та відеограми, відповідно, і переходить лише до спадкоємців або правонаступників автора, виконавця, виробника фонограми та відеограми, і не може бути надане за ліцензією іншим особам.
Ми маємо величезний досвід зі складання ліцензійних договорів в сфері інтелектуальної власності на індивідуальних умовах, які визначає клієнт, а також надаємо письмові коментарі з приводу особливостей подальшого використання такого ліцензійного договору, враховуючи практичні тонкощі підприємницької діяльності нашого клієнта. Тож, звертайтесь, із задоволенням допоможемо вам.
інтелектуальна власність / авторське право / ліцензійний договір
