Яке на смак авторське право: рецепти страв та їх охорона авторським правом


  • Що будете замовляти, шановний?
  • Дякую за меню! Може Ви щось мені порадите?
  • Звичайно! Ось, будь-ласка, це дуже смачна страва, та ще й авторським правом охороняється рецепт повара!
  • О! Як цікаво! Добре, замовляю!

 


Можете собі уявити такий діалог у одному з українських ресторанів? Чи не мрія це для сфери інтелектуальної власності! Особисто я дуже вірю у розквіт авторського права в Україні на стільки, що такі діалоги у найближчому майбутньому стануть буденною ситуацією. І скоріше навпаки, відсутність зареєстрованого рецепту відповідно до чинного законодавства в сфері авторського права, буде повним нахабством і безграмотністю для брендових ресторанів. Тому, давайте спробуємо на смак авторське право і розкриємо рецепт його захисту.

Найбільш хвилюючим питанням залишаються питання правової природи кулінарних рецептів. Кафедра ЮНЕСКО, готуючи відповідь стосовно статусу такого об’єкта, виходить з того, що питання права інтелектуальної  власності у повному об’ємі відносяться до сфери наукової діяльності кафедри ЮНЕСКО, компетенція якої визначена Угодою про заснування кафедри ЮНЕСКО по авторському праву та іншим правам інтелектуальної власності, підписана в Парижі Генеральним директором ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) від 12 червня 1998 року.

Виходячи із доктринального тлумачення та правозастосовної практики, а також враховуючи особливості національного законодавства, Кафедра ЮНЕСКО дала наступний юридичний висновок:

  1. Щоб правильно охарактеризувати правову природу кулінарних рецептів, необхідно, перш за все, визначити коло нормативних правових актів, які повинні застосовуватися.
  2. Відповідно до законодавства, авторське право розповсюджується на літературні, наукові твори, твори мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від застосування твору, а також від способу його вираження. Причому, авторське право розповсюджується як на оприлюднені твори, так і на не оприлюднені, але існуючі в будь-якій об’єктивній формі. Законодавець перераховує види об’єктів авторського права, вказуючи, зокрема, літературні твори, драматичні та музично-драматичні твори, сценарії, хореографічні постановки, музичні твори с текстом чи без тексту, аудіовізуальні твори, твори образотворчого мистецтва і т.д. В той же час, авторське право не розповсюджується на ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти. Ці норми повністю відповідають міжнародно-правовим основам регулювання відносин у сфері авторського права, як вони визначені в Бернській та Всесвітній конвенціях.

Якщо говорити про визначення природи кулінарних рецептів, керуючись вказаними вище правилами, то, на перший погляд, здається очевидним, що вони повинні характеризуватися виключно як деякі способи приготування страв, а, отже, як об’єкти цивільного права, які не є об’єктами авторського права. Такі рецепти можуть бути, наприклад, об’єктами правовідносин, які регулюються нормами («Право на секрет виробництва (Ноу-хау)»). Підкреслимо, що виключне право на секрет виробництва діє лише до тих пір, поки зберігається конфіденційність відомостей, які складають його зміст. З моменту втрати конфіденційності відповідних відомостей виключне право на секрет виробництва припиняється у всіх правовласників. Отже, опублікування кулінарного рецепту означає автоматичне припинення режиму комерційної таємниці, якщо такий був встановлений правовласником по відношенню до такого рецепту.

Стаття 505 ЦК України Глави 46 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), яка має назву «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю», передбачає, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю визначено в статті 506 ЦК України: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Органи державної влади зобов’язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання (ст. 507 ЦК України).

  1. Викладена вище характеристика правильно відображає правову природу лише самого рецепту, як способу приготування страв. Вона не враховує того, що викладення рецепту може бути результатом самостійної творчої діяльності. Елементи творчості можуть з’явитися, зокрема, в назві страви, в описанні процесу її приготування и т.д. Найбільш наочний приклад – викладення кулінарного рецепту у віршованій формі. Очевидно, що у такому випадку ми маємо справу з двома об’єктами цивільних прав: власне з кулінарним рецептом, який не охороняється авторським правом, і з літературним твором, в якому даний рецепт викладений і який є повноцінним об’єктом авторського права. Отже, рецепти приготування страв самі по собі не являються об’єктами авторського права і можуть вільно використовуватися будь-якими особами, наприклад, для приготування страв. В той самий час авторські тексти, які містять викладення цих рецептів і являються результатом творчої діяльності автора, повинні розглядатися як літературні твори, повноцінні об’єкти авторського права.
  2. Особливої уваги заслуговують випадки, коли самі кулінарні рецепти являються результатом творчої діяльності, тобто склад, інгредієнти і/або способи їх використання відрізняються новизною. Хоча в подібних випадках кулінарний рецепт все одно не набуває статусу об’єкта авторського права, однак авторсько-правовий характер літературного твору, в якому такий рецепт викладається, стає ще більш очевидним.
  3. Слід звернути увагу на питання авторства творів, в яких викладаються кулінарні рецепти. При відсутності доказів протилежного, автором твору вважається особа, вказана в якості автора на оригіналі чи екземплярі твору. Такий висновок витікає з принципу презумпції авторства, яка визнається міжнародними конвенціями і українським законодавством.

Авторське право охороняє тільки форму твору, але не його зміст, саме тому рецепт підпадає під охорону тільки як літературний твір. Наприклад, якщо його буде опубліковано в кулінарній книзі чи будь-яка інша його матеріальна фіксація, на зразок запису на папері чи на відеокасеті (з коментарями (усно під час приготування; в титрах; синхронно на екрані) чи без них). Для того, щоб забезпечити права на зміст рецепту є декілька способів: отримати на нього патент (охорона завдяки праву промислової власності і розписати там технологію приготування, спосіб тощо) або перетворити рецепт в так зване ноу-хау (засекречене виробництво із специфічним поєднанням технологій), тобто зберігати його зміст в таємниці від третіх осіб. Наприклад, як ноу-хау охороняються рецепти багатьох лікерів, напої холдингу «Кока-кола», відомого віденського торту «Захер» тощо.

Якщо говорити про ключові моменти захисту авторським правом рецептів, то обов’язково слід зазначити, що авторське право не захищає інформацію про інгредієнти і методи приготування їжі та/чи напоїв. Тому не потрібно буде отримувати дозвіл на слідування (дотримання правил) рецепту під час готування страв. Адже, якщо подивитися як готується певна страва, потім записати перелік інгредієнтів та метод приготування своїми слова, то такі діє не будуть вважатися порушенням авторських прав автора оригінального рецепту. Це яскрава ілюстрація того, що творчість не можна прив’язати виключно до одного вираження і що тут має місце саме втілення ідеї, її форма, супроводжувальні елементи та творчий підхід.

Але як все таки авторське право впливає на захист та охорону прав на рецепти? Можна сміло стверджувати, що авторське право захищає широкий спектр матеріалів, в тому навіть назви у складі певних витворів, таких як письмове зазначення рецептів, де зазначаються опис типу і кількості інгредієнтів, спосіб приготування даного виду страви чи напою. Якщо мова йде про письмове втілення рецептів, то слід виокремити ще й окремі об’єкти авторського права, які увійшли як складові частини при створенні літературно-художнього твору – рецепту. Мова йде про художній супровід рецептів: малюнки, фотографії, колажі, музичні твори, аудіовізуальні твори, відеограми, логотипи тощо.

Виключні майнові авторські права власника (автора) рецептів дещо обмежені. Це продиктовано тим, що власник виключних майнових авторських прав на рецепт не може завадити третім особам самостійно створювати блюдо, коктейль тощо, або ж заборонити написати свій власний опис (усний чи письмовий), створення того чи іншого кулінарного шедевру. Проте, автор або правовласник має право здійснювати контроль за дотриманням рецептури і виконанням приписів, зазначених у письмовому рецепті, що включає в себе таке: 1) відтворення об’єкта авторського права (наприклад, шляхом фотокопіювання, копіювання в ручну, сканування, копіювання цифрового файлу або друку цифрового файлу, відеокопіювання тощо); 2) передача, розміщення, сповіщення об’єкта авторського права (завдяки скайп-зв’язку, мережі інтернет, факсимільним зв’язком, у телефонному режимі, передача електронною поштою чи теле-, рідіо-, інтернет-трансляція, розміщення на інтернет-сторінках); 3) переклад об’єкта авторського права (точний чи художній переклад з урахуванням специфіки походження рецепту та категорії осіб для сприйняття). При чому, інші права та способи контролю за дотриманням виключних майнових авторських прав на рецепт, формуються та відображаються в предметі договорів чи ліцензійних угод, в залежності від характеру подальшого використання твору, та відображають їх цільове призначення.

Авторське право, за загальним правилом, як і щодо інших об’єктів, так і на рецепти, не охороняє: ідеї (наприклад, ідея використовувати синій сир для морозива, оливки для прикрашання салатів; фарширування перцю, помідорів, баклажанів); загальну супроводжувальну інформацію (наприклад, це стосується списку інгредієнтів для конкретного рецепту з урахуванням калорійності, якості продуктів, виробника, системи дозування та ваги); стилі, методи і технології приготування (за умови, якщо для способу не отримано патент, який підпадає під охорону правом промислової власності) різного виду страв – запікання овочів, копчення м’яса чи очищеня риби. Тобто, можемо зробити висновок: якщо буде написано власний опис того, як зробити кулінарну страву – суфле чи торт, то це буде сприйматися як літературний твір і захищатися у загальному порядку, визначеному в законодавстві щодо такого об’єкту авторського права. І тут не важливо чи винайдено нові поєднання, комбінації чи співвідношення інгредієнтів, або певний унікальний спосіб приготування чи просто використано вже відомі кулінарному світові методи.

Якщо ж є бажання готували страви виключно із певним чином поєднаних інгредієнтів і/або завдяки розробленим методикам, то можна таку інформацію тримати таємниці. Так як це зробили всім відомі виробники безалкогольних напоїв «Кока-кола», які рецепт приготування тримають в таємниці від оточуючих їх конкурентів. Для цього, вони засекретили не весь рецепт, а виключно деякі його інгредієнти, без додавання яких (так звані, ключові складові) напій не буде мати того оригінального вигляду, смаку та фізико-хімічних властивостей. Таким чином, якщо хто-небудь повідомляє іншій особі секретну інформацію на конфіденційній основі з документальним підтвердженням такої ініціативи, то інша особа розголошує таку інформацію без відповідних письмових дозволів, а власник конфіденційної інформації має право пред’явити офіційні претензії (навіть мова йде і про позови до суду чи звернення до правоохоронних органів) за порушення вимог щодо порядку використання інформації, яка відноситься до конфіденційної. При чому, задля досягнення успіхів у впровадження та захисту конфіденційної інформації, слід пам’ятати про таке: умови конфіденційності інформації виникають за своїм характером; зобов’язання довіри стало відомим і прийнятим під час розкриття інформації, або випливає із контексту її зазначення; має місце несанкціоноване застосування чи загроза застосування такої інформації третіми особами. Умови конфіденційності для співробітників, як правило, проголошуються під час прийняття на роботу, оформлюються письмовим зобов’язанням і регулюються внутрішніми системами контролю на кожному підприємстві, де введено такі норми захисту від розповсюдження секретної інформації, яка стала відома під час виконання службових обов’язків.

Дещо цікавим є зарубіжний досвід в питаннях захисту авторського права на рецепти, як витвору мистецтва. Адже, якщо використовуються супроводжувальні (оздоблювальні) елементи до зазначеного рецепту, то вони охороняються як окремі об’єкти авторського права – фотографії, художні твори, відео, музика тощо. А от сам рецепт, за німецьким законодавством, отримує охорону лише тоді, коли його текст має статус високохудожнього, а не просто являє собою інструкцію до виконання.  І якщо говорити про наше національне законодавство, то Закон України «Про авторське право і суміжні права» (надалі – Закон) передбачає наступні положення, які цілком актуальні для рецептів, які можна сприймати як об’єкти авторського права, якщо вони втілені в матеріальній формі у вигляді літературного твору. В ст. 8 Закону, де йдеться про об’єкти авторського права, частиною другою передбачено, що  охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені,  як завершені,  так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). А частина третя ст. 8 Закону наголошує на тому, що передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені,  описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Коли ми говоримо про рецепти, то в даному випадку мова може йти не лише про конкретно зазначений рецепт, але й оригінальну назву страви, яка фігурує в меню і впливає на вибір споживача при здійсненні замовлення. Тому, норма Закону, де йдеться про охорону авторського права на частину твору, зазначена в ст. 9 передбачає, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору,  розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

І, звичайно ж, неможливо оминути питання виникнення і здійснення авторського права, та презумпції авторства, яке розкривається в положеннях ст. 11 Закону, та свідчить про те, що  суб’єкт авторського  права  для  засвідчення  авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і  дати  опублікування  твору  чи договорів,  які стосуються права
автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє  авторське  право у відповідних державних реєстрах. Про реєстрацію авторського права на твір Установою  видається свідоцтво.  За  видачу свідоцтва сплачується державне мито,  кошти
від сплати якого перераховуються до Державного  бюджету  України. Розмір  і  порядок  сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством. Особа, яка володіє матеріальним  об’єктом,  в  якому  втілено (виражено)  твір,  не  може перешкоджати особі,  яка має авторське право, у його реєстрації.

Всі вище зазначені норми дуже тісно переплітаються з характером здійснення, управління та організації щодо використання у порядку визначеному законодавством України такого специфічного об’єкту авторського права, як рецепти, виражені у формі літературних творів.

Актуальною є проблематика переплетення форми і змісту твору. Це одне із самих складних та дискусійних питань в естетиці сприйняття творів. Існує багато наукових досліджень щодо даного питання і кожен автор вміщує в дане поняття своє ставлення, яке відрізняється від інших, тому і єдиної думки не досягнуто з цього приводу. Не може бути чіткого розмежування форми і змісту у авторських витворах, відповідно, не може бути такого критерію в юридичній оцінці об’єктів авторського права на предмет їх відповідності. Підтвердженням цього є судова практика.

На мій погляд, межа між не оригінальністю нотації і оригінальністю записів рецептів достатньо невловима, тому і різницю прослідкувати досить важко. Але на схожі моменти вказати можна: автори обох видань (якщо говорити, наприклад,  про автора оригінальних рецептів із власною кулінарною книгою та видавництво, яке скомпонувало ці рецепти і видало свій збірник кулінарних страв) працювали із матеріалом, який не ними був створений і не охоронявся авторським правом. Визначення правового статусу результатів проведеної ними роботи слід робити із врахуванням коментарів про природу фактів і наперед заданих матеріалів ( рецептів, нотних записів, інформаційних повідомлень в пресі, баз даних тощо).

Різниця між нотацією та складенням збірників рецептів в розмежуванні статусу рецептів в розумінні юристів до опису ситуації і після у справі із запозиченням оригінальних кулінарних рецептів одним автором у іншого для видання збірника рецептів. До запозичення кулінарні рецепти існували як набір інгредієнтів, а після – набули статусу художнього твору завдяки оформленню фотоілюстраціями та оригінальність подачі автора.  Але якщо порівняти ставлення юристів та судової практики у визначенні питання запозичення в музичних творах, то ситуація кардинально інакша, ніж в питанні кулінарних рецептів. При визначенні сутності роботи за нотним записом необхідно враховувати суб’єктивний, творчий фактор при використанні навіть виключно технічних засобів, навиків, кваліфікації, відчуття та розуміння музики, її відтворення. Проблематичним залишається і визначення оригінальності чи не оригінальності створення текстів інформаційних повідомлень, описів приготування певного кулінарного блюда, адже найменша інтонація, текстовий фінт, відео семпл, оригінальна методика подачі вже здатна претендувати на авторське відношення творця до свого продукту творчості.

X