Національна ідентичність проявляється не лише в мові, традиціях та символах, а й у способі, як держава «представляє себе» на письмі. Шрифти – це не просто графічні елементи, а важлива складова візуальної культури, яка формує сприйняття текстів, ідентичність державних документів та комунікацію з суспільством. У нових реаліях України питання національного шрифту виходить за рамки дизайну, це питання торкається мови, права, та символічного утвердження суверенітету.
Український парламент підтримав ініціативу розробки національного шрифту як частину ширшого проєкту у сфері мови та правничої культури. Це має стати не лише графічним стандартом для законів України, але й культурним маркером, який підсилює пізнаваність державної комунікації та відокремлює сучасну українську систему від наслідків радянської русифікації.
Із доробком цієї ініціативи пов’язане значно більше, ніж просто вибір гарнітури – це частина довшого шляху до зміцнення української мови у правовому полі та державних комунікаціях.
Деталі про національний шрифт
Розробка національного шрифту була підтримана Комітетом Верховної Ради України з гуманітарної та інформаційної політики як частина постанови про посилення ролі української мови. Законодавці пропонують запровадити єдиний стандартний шрифт, який використовується у текстах законів, постанов та інших нормативних документів. У проєкті передбачено затвердити цей стандарт до 01 березня 2026 року.
За задумом ініціаторів, уніфікований шрифт стане не лише практичним рішенням для оформлення документів, а й частиною державної айдентики – візуального коду, який відображає український суверенітет навіть у графічних формах. Українські шрифтові традиції вже мають глибоке культурне коріння: від робіт Георгія Нарбута до сучасних гарнітур, таких як UAF Sans або інші українські розробки. Національний шрифт повинен стати логічним продовженням цієї традиції.
Крім того, для підвищення якості мовного середовища у правотворчій сфері, гармонізації української правничої термінології з правом Європейського Союзу у проєкті постанови передбачені рекомендації, зокрема щодо:
- підвищення мовної якості текстів законів України та інших нормативно-правових актів;
- удосконалення стандартів правотворчої діяльності, зокрема щодо оформлення актів Верховної Ради України;
- забезпечення перекладу і опублікування державною мовою міжнародних договорів України, які не оприлюднені українською;
- забезпечення наповнення та функціонування Єдиного глосарія правових термінів, узгодження його з перекладом Глосарія термінів acquis ЄС.
За словами директора Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) Олени Орлюк, зі свого боку планують у співпраці зі стейкхолдерами дослідити питання взаємозв’язку інтелектуальної власності та державної мови в міжнародному культурному та правовому просторах. А також долучитися до розробки нормативно-методичного забезпечення української транслітерації імен митців за межами України, підготовки роз’яснень щодо зв’язку між мовною формою імені та захистом авторського права, напрацювань позиції з виправлення помилкових або колоніальних форм імен у міжнародних реєстрах.
«Важливо створити механізм офіційного підтвердження правильної української транслітерації для митців та протидіяти історичним і сучасним формам культурного привласнення», – переконана Олена Орлюк.
Шрифт як об’єкт інтелектуальної власності
Важливо пам’ятати, що шрифт це об’єкт інтелектуальної власності. Шрифт може бути захищений різними способами: як результат авторського права, як промисловий зразок або навіть як торговельна марка, якщо певний графічний стиль є достатньо відмінним і впізнаваним. Захист шрифту – це не лише питання дизайну, але і правового статусу, який гарантує контроль за використанням цього елементу візуального коду.
Практичне значення такого захисту у можливості контролювати використання шрифту, уникати несанкціонованого копіювання або використання шрифту в комерційних цілях без дозволу, а також створювати прозорі правила для тих, хто розробляє або впроваджує шрифтові системи. Тож, національний шрифт може стати не лише частиною державної символіки, а й окремим інструментом правового регулювання та промислової культури.
Національний шрифт – це не просто новий набір літер або гарнітура для текстів. Це частина державної комунікації, культурної ідентичності та правового поля, що підкреслює українську самобутність у всьому, що стосується письма та законодавства. Його 
розробка та впровадження піднімають питання правового захисту таких творів, їх статусу як об’єктів інтелектуальної власності, а також встановлення чітких правил використання у публічній і приватній сферах.
Якщо ви творець шрифтів, дизайнер, бренд-команда або підприємство, яке працює з IP, важливо розуміти, як захистити свої шрифтові рішення, уникати порушень прав інших авторів, правильно оформлювати правовий статус графічних продуктів і безпечно впроваджувати їх у свої проєкти. У цьому можемо допомогти ми – юридична компанія з експертизою в інтелектуальній власності: від реєстрації авторських прав, торговельних марок і промислових зразків на шрифт до супроводу використання у комерційних проєктах. Зверніться до нас, щоб упевнено орієнтуватися у світі IP і перетворити вашу творчість на захищений актив.
інтелектуальна власність / авторське право / національний шрифт
