Ліцензія та відчуження майнових прав є важливими правовими механізмами у сфері інтелектуальної власності та комерційних відносин. Обидва інструменти використовуються для регулювання прав на використання творів, винаходів, знаків для товарів і послуг та інших об’єктів інтелектуальної власності. Однак, між ними існує суттєва різниця. В статті ми розберемо в чому різниця цих понять детальніше. Спочатку розкриємо основні поняття та їх характеристики.
Ліцензія
Ліцензія – це дозвіл, який надає автор або власник об’єкта інтелектуальної власності (Ліцензіар) іншій особі (Ліцензіату) на використання твору. До твору можна віднести: книгу, музику, фільм, програмне забезпечення або інший твір. Ліцензія визначає, як саме Ліцензіат може використовувати твір (чи може він його копіювати, розповсюджувати, змінювати, тощо). Ліцензія може бути платною або безкоштовною, виключною або невиключною.
Характерні особливості Ліцензії:
- Згідно ст.1108 Цивільного Кодексу України ( далі – ЦКУ) ліцензія може бути: виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.
– Виключна ліцензія надається тільки одному Ліцензіату і забороняє Ліцензіару використовувати об’єкт інтелектуальної власності в певній сфері, а також видавати іншим особам ліцензії на використання цього об’єкта в тій же сфері.
Приклад: Компанія «А» розробила технологію по очистці води і надала виключну ліцензію компанії «Б» на використання цієї технології. В результаті це означає, що компанія «Б» може використовувати цю технологію, а компанія «А», яка розробила цю технологію вже не може використовувати її.
– Одинична ліцензія надається тільки одному Ліцензіату і забороняє Ліцензіару видавати іншим особам Ліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності в обумовленій сфері, але дозволяє самому Ліцензіару використовувати цей об’єкт у тій же сфері.
Приклад: Особа 1 написала книгу і надала одиничну Ліцензію видавництву «О». Це означає, що видавництво «О» має право видавати цю книгу, і Особа 1 не може надати права іншим видавництвам. Але Особа 1 може продовжувати використовувати свої права на книгу.
– Невиключна ліцензія дозволяє Ліцензіару використовувати об’єкт інтелектуальної власності в обумовленій сфері і видавати іншим особам Ліцензії на використання цього об’єкта в тій же сфері.
Приклад: Програміст «Л» розробив програмне забезпечення і надав невиключну ліцензію двом компаніям. Це означає, що ці дві компанії можуть користуватися цим програмним забезпеченням і Програміст «Л» також.
- Ліцензія чітко визначає, які права надаються Ліцензіату. Це може включати право на відтворення, розповсюдження, публічне виконання, демонстрацію, переклад адаптацію твору, тощо.
- Ліцензія може бути обмежена певною територією. Наприклад, Ліцензія може дозволяти використання твору лише на території України або в певному регіоні або у всьому світі.
Ліцензія визначає строк, на який надаються права. Це може бути певний період (5,10, 15 років, тощо) або безстроково.- Ліцензія визначає розмір і порядок виплати винагороди автору за використання його твору. Це може бути одноразова виплата, роялті або інший вид компенсації.
- Ліцензія може містити положення щодо захисту прав Ліцензіара у випадку порушення умов Ліцензії Ліцензіатом.
- Може бути Ліцензійний видавничий договір. Це означає, що власник прав надає іншій стороні дозвіл на створення і публікацію копій твору, запису виконання, фонограми або відеограми у кількості, яка задовольняє потреби публіки.
- Ліцензійний договір не може включати права на використання об’єкта інтелектуальної власності, які не були чинними на момент підписання договору.
- Ті права та способи використання, що не зазначені у ліцезійному договорі, вважаються такими, що не були надані.
- Якщо в договорі не прописано на яку територію він поширюється, то це автоматично вважається вся територія України.
- Якщо у Ліцензійному договорі відсутні умови про строк договору, він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час.
Відчуження майнових прав
Відчуження майнових прав – це означає передачу або перехід права власності на об’єкт інтелектуальної власності (-літературний твір, пісня, програмне забезпечення, тощо) від одного суб’єкта (правовласника) до іншого. Це може включати такі способи використання твору, як виготовлення копій, розповсюдження, публічне виконання, трансляцію, адаптацію та інші види використання твору чи іншого об’єкта права інтелектуальної власності.
Характерні особливості:
- Може відчужуватися у повному складі на території всіх держав світу або частково на території окремих держав світу, або на всі способи використання на території окремих держав світу.
- Угода повинна чітко визначати, які саме майнові права передаються (наприклад, право на виготовлення копій, розповсюдження, публічне виконання тощо).
- У договорі має зазначатися наступне: – інформація, що дозволяє ідентифікувати цей об’єкт (наприклад, назва або інші характеристики); -обсяг прав, які передаються чи надаються за договором щодо цього об’єкту; -величина або спосіб визначення оплати (винагороди) за право використання об’єкту, або зазначення про те, що договір укладено безоплатно.
Після смерті автора договір укладається з його спадкоємцями за законом або заповітом, що володіють цивільною дієздатністю.- Відчуження майнових прав зазвичай є постійним, тобто безстроковим, якщо інше не передбачено договором. Після відчуження прав колишній власник повністю втрачає свої майнові права на об’єкт інтелектуальної власності.
Різниця
- Основна різниця полягає в тому, що ліцензійний договір дозволяє лише користуватися правом, тоді як договір про відчуження майнових прав передбачає повне перехід власності на майно або інтелектуальні права.
- Ліцензійний договір часто обмежується конкретними умовами користування об’єктом права, такими як термін дії, територія, види використання тощо. Договір про відчуження майнових прав передбачає більш широкі права від нового власника, який отримує повний контроль і можливість використовувати об’єкт права без таких обмежень.
- У випадку договору про відчуження майнових прав часто передбачається формальна передача власності, яка може вимагати специфічних юридичних процедур і документів, що підтверджують цей перехід. У Ліцензійному договорі передача власності не відбувається, оскільки власник залишається власником, але надає лише право користування.
- Ліцензійний договір часто містить умови щодо відповідальності за порушення умов користування, в той час як у договорі про відчуження майнових прав відповідальність часто пов’язана з власником, який вже не має контролю над об’єктом права.
Отже, ліцензія та відчуження майнових прав є двома ключовими механізмами у сфері управління інтелектуальною власністю, кожен з яких має свої особливості та призначення. Ліцензія дозволяє тимчасове або обмежене використання об’єкта інтелектуальної власності, зберігаючи право власності за ліцензіаром. Це дає можливість власнику зберігати контроль над своїм об’єктом, одночасно отримуючи дохід від використання об’єкту іншими особами. Відчуження майнових прав, навпаки, передбачає повну і остаточну передачу всіх прав на об’єкт новому власнику, що дозволяє йому вільно розпоряджатися цим об’єктом.
Наша команда готова допомогти вам у складанні таких договорів та визначити який саме тип договору потрібен для вашого проекту. Звертайтеся до нас!
інтелектуальна власність / авторське право / відчуження майнових прав / ліцензія
