8 березня 2023 року очільник Київського метрополітену Віктор Брагінський закликав перейменувати п’ять станцій столичної підземки: «Дружби народів», «Площа Льва Толстого», «Берестейська», «Мінська» та «Героїв Дніпра». Метою перейменування стало бажання прибрати асоціації з російською федерацією, білоруссю та радянським союзом.
У застосунку «Київ Цифровий» 11 січня 2023 року завершилося голосування щодо перейменувань окремих міських об’єктів, зокрема, станцій метро. А вже 18 травня 2023 року депутати Київради підтримали це перейменування.
Станція «синьої» гілки метро «Площа Льва Толстого», яка названа в честь російського письменника, тепер отримала назву повернула собі історичну назву – «Звіринецька».
Наприкінці квітня 2023 року київський дизайнер Богдан Гдаль розробив новий шрифт для назви станції метро «Площа Українських Героїв». Шрифт, яким була написана стара назва, походить зі сталінських часів та має дещо різкі форми для витонченого дизайну станції, вважає Богдан. Тому для нової назви він використав оригінальні історичні форми деяких літер і стиль з початку 20 століття епохи Нарбута й Кричевського. «Щоб літери не відчувалися чужорідним тілом, яке ніби відторгає імунна система стилю станції, я вирішив їх робити витонченими», – зазначає дизайнер.
Ідею героїки автор вирішив передати через певні символи. Зокрема, через козацький хрест, який є на емблемах ЗСУ, МВС, СБУ, на гербах деяких областей тощо.
Проте в синьої гілки метро є так званий фірмовий шрифт – геометричний гротеск, який використано на «Героїв Дніпра», «Мінській», «Тараса Шевченка».
Наприкінці травня дизайнер також запропонував дизайн для станції метро «Звіринецька». За словами автора, його надихнув шрифт авторства Олександра Ком’яхова, який ілюстратор розробив на основі настінних розписів Трапезної церкви Києво-Печерської лаври.
У відповідь на запропонований Богданом Гдалем варіанти шрифту станції «Дружби народів», дизайнер Тимур Джафаров закликав зберегти «модерністську в’язь», яку використали для старої назви станції архітектори Микола Альошкін та Анатолій Крушинський. Напис на колійній стіні – елемент архітектури станції, наголосив дизайнер.
Джафаров Т., який перебуває на військовій службі, представив варіант написання нової назви в оригінальному стилі.
Автор: Богдан Гдаль
«Більшість літер складаються з двох паличок. Більшість закруглень зверху – опуклі, знизу – випуклі. Є абсолютно спонтанні вчинки, як-от круглий отвір замість перекладини у «Н»… Ці літери не потребували додаткової «українізації» – це буквально модерністський погляд на старослов’янську в’язь», – відзначив Джафаров Т.
Ідею розвинув дизайнер міських проєктів Олександр Колодько. Відреагувавши на допис Джафарова, він створив свій варіант адаптування нової назви в тому ж стилі, який заклали архітектори в проєкт станції.
«На мою думку, це не випадок, який потребує переосмислення чи перероблення, навпаки, це одна з речей, яку варто зберегти, бо це гарний приклад модернізму й відображення свого часу. Так само як потребують збереження будівлі “Квітів України” чи унікальна будівля автобусного парку №7″, – написав Колодько О.
А як щодо прав архітекторів станцій?
Для початку, потрібно розібратись чи є станція метро твором, який захищається авторським правом. Згідно норм чинного Закону України «Про авторське право і суміжні права» (пункт 4 частина 1 стаття 3) дія яких поширюється на врегулювання відносин, пов’язаних з використанням, в тому числі, творів архітектури і образотворчого мистецтва, оригінали яких перебувають на території України. Твором архітектури є твір у галузі спорудження будівель, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних утворень у формі креслення, ескізів, моделей, збудованих будівель чи споруд, планів населених пунктів тощо (пункт 57 стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). При цьому, твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень є також об’єктами авторського права (пункт 11 частина 1 стаття 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Таким чином, можна зробити висновок, що станція метро – це архітектурний твір у галузі містобудування у вигляді збудованої споруди, яка є об’єктом авторського прав, а отже – охороняється Законом України «Про авторське право і суміжні права».
Відповідно, первинними суб’єктами авторського права по відношенню до станцій метро, як об’єктів авторського прав виступають архітектори (автори) станцій метро, які в свою чергу, мають авторські права на відповідний твір – станції метро, а саме:
- особисті немайнові права автора;
- майнові права суб’єктів авторського права,
згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
В контексті ситуації вирішення питання про зміну шрифтів перейменованих станцій постає питання – «На яке зі своїх прав автори (архітектори станцій) потенційно можуть покликатися у вимозі зберегти оригінальний шрифт?» І найбільш ймовірним варіантом є немайнове право на недоторканість твору. У чинному Законі «Про авторське право і суміжні права», пункт 4 частина 1 стаття 11, це право сформульоване наступним чином:
«4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора».
Це формулювання відтворює статтю 6bis(1) Бернської конвенції, навіть дещо розширюючи її. В Конвенції йде мова про право автора заперечувати проти перелічених дій, якщо вони «можуть завдати шкоди його гідності чи репутації» («would be prejudicial to his honor or reputation»), у той час як чинний український закон такого уточнення не містить (на відміну від попередньої редакції 2002 року).
Немайнові права автора ґрунтуються на тезі про те, що твір є уособленням і своєрідним «продовженням» особистості автора. У праві на недоторканість твору стає важливим суб’єктивний аспект творчості, тобто власне творчий задум автора, як його втілено в певному творі.
Таким чином, виходить, якщо архітектори станцій мають право заперечувати проти зміни оригінального шрифту, то і вони зможуть зобов’язати метрополітен використати саме його.
Яке рішення прийняли архітектори?
У прийнятті рішення про те, який шрифт обрати, звичайно, приймали участь архітектори станцій: «Площа Українських Героїв» (раніше – «Площа Льва Толстого») Вадим Жежерін, а щодо «Звіринецької» (раніше – «Дружби народів») – Микола Альошкін і Анатолій Крушинський. Автори останньої попросили розмістити літери по всій ширині цегляної ніші, що Богдан Гдаль, за його словами, і зробив.
На погодження були запропоновані й шрифти Олександра Колодька, а також «всі інші можливі варіанти». Сам Колодько, який пропонував залишити старий шрифт як приклад модернізму, зазначає, що варіанти Гдаля схвалили з деякими доопрацюваннями: «Нажаль, звичайно, втрачати гарні своєрідні літери з «Дружби народів». Але до процесу в мене ніяких питань немає», – коментує Колодько О.
Автор: Богдан Гдаль
В результаті у липні 2023 року архітектори обрали ті варіанти, які запропонував Богдан Гдаль.
Отже, бачимо Закону України «Про авторське право і суміжні права» у дії. Адже, згідно чинним нормам цього Закону, внесення змін до існуючого архітектурного оформлення, зокрема й до архітектурного вигляду назви станції метрополітену, виконується виключно за погодженням з архітектором цієї станції.
Хоча фінальні шрифти станцій метро «Площа Українських героїв» та «Звіринецька» вже більше півроку як затверджені, на день виходу цієї статті станція «Звіринецька» досі з назвою «Дружби народів», а літери «Площі Українських героїв» поки нанесені звичайним шрифтом. При цьому, фахівці вже замінили покажчики напрямків руху поїздів на колійних стінах, нанесли нові назви на світлові покажчики напрямку руху пасажирів та оновили аудіо оголошення станцій на українській та англійській мовах.
Окрім цього, пресслужба метрополітену поінформувала, що нині готують необхідні документи для відкритих торгів щодо виготовлення літер на колійні стіни з урахуванням всіх особливостей шрифтів та специфіки подальшої експлуатації.
інтелектуальна власність / авторське право / архітектор / метро / оригінальний шрифт
