Ремікс: авторське право чи суміжні права? Протистояння чи узгодження

Тема більше ніж просто актуальна. Це протистояння точиться вже давно і знаходить своє відображення  в тезисах, статтях, доповідях,  практичних консультаціях багатьох юристів у сфері інтелектуальної власності. Можливо, мою увагу ніколи б і не привернула ця неоднозначність, якби не життєва ситуація – замовлення клієнтом Договору про повне відчуження прав на ремікс. А от яких саме прав і що у відповідь довелося вислухати, це окрема історія, яка і стала розповіддю у вигляді цієї статті.

Спершу, звернемося до визначення поняття реміксу, як такого.

Отже, РЕМІКС (з англійської – Remix) – це повторне чи подвійне змішування; версія музичного твору, яка створюється шляхом «змішування», «перемішування» декількох частин первинної композиції, нашарування на неї різних звуків, спец ефектів, зміни темпу, тональності, ритму тощо.

Техніка реміксування розвивалась паралельно з удосконаленням звукозаписуючої апаратури. В подальшому з’явився цілий напрямок, компетенцією якого було отримання нової аудіо-продукції шляхом переробки на сучасному обладнанні музичного матеріалу, записаного в оригінальних студіях звукозапису застарілим способом. Це призводило до розробки нових сторін звучання і кращої якості вже відомих популярних творів за рахунок останніх досягнень в техніці обробки звуку, нових ефектів і компенсації втрат якості під час застосування застарілих носіїв і методів.

Пізніше, більш широке переосмислення цієї задачі призвело до виділення реміксування, як окремого творчого напрямку, ціллю якого є розширення, зміна, іноді протиставлення творчої задумки реміксу музичного твору першочерговому замислу.

В основному, ремікси користуються попитом в так званій поп-музиці (популярній музиці), де вони сформувались як цілий напрямок різних технологій реміксування. Перші ремікси – саме в якості змінених версій оригінальних пісень – були виготовлені в Ямайці в кінці 1960-х років. Сучасні танцювальні ремікси беруть свій початок з середини 1970х років, коли з’явилась потреба в більш ритмічних і довготривалих за часом версіях сучасних пісень для диско-клубів. Власники авторських прав часто роблять різні ремікси в різних сучасних музичних стилях і сьогодні. При чому, доволі популярний зараз напрямок розвитку реміксів не в останню чергу продиктовано стрімким розвитком сучасної техніки і можливостей створювати неординарні шедеври із прости музичних творів. З чим поки ще виникають проблеми, так це з отриманням дозволів на такі творіння від авторів тексту та музики музичних творів, як власників права на переробку, що і представлене в даному випадку реміксуванням.

Ремікси роблять і самі автори (власники авторських прав або власники первинного музичного твору) або спеціалісти за замовленням авторів чи власників прав. Також ремікси виготовляються композиторами, музичними продюсерами, ді-джеями, або просто шанувальниками музики. І саме остання категорія осіб знайшла своє творче відображення в реміксуванні завдяки розвитку комп’ютерів, які допомагають створювати ремікси у домашніх умовах.

Таким чином, ремікс – це не менш цінний продукт творчої праці ді-джеїв, композиторів, музичних продюсерів, звукорежисерів, який отримав неабияке визнання серед публіки і його створювачів по-справжньому можна назвати героями сьогодення. Однак, значення терміна ремікс не завжди сприймають правильно, в результаті чого іноді меломани плутають ремікси із версіями.

Важливим для охорони і захисту прав на ремікси є предметна відмінність реміксів від міксів, мегаміксів, яка полягає в тому, що мікс складається з різних музичних творів, а ремікс із одного, тобто реміксом вважається взята за основу одна музична композиція, на яку можуть накладатися різні семпли і ефекти в процесі чого можливі зміни швидкості звучання і тональності звуку, проте при цьому зберігається основна складова оригінального твору. Але якщо в окремо взятій пісні відбувається лише перестановка інструментальних партій, приспіву, куплетів тощо, то такий продукт не можна назвати реміксом, бо це лише версія пісні. Такими найбільш розповсюдженими версіями музичних творів слід вважати всім відомі: Instrumental Version, Extended Version,  Radio Version тощо.

Основна концепція створення реміксів в тому, щоб показати оригінальну композицію в іншому відмінному вигляді або стилі, а також надихає другим життям хіти, популярність яких знижується з роками. Але іноді навіть не зважаючи на десятки років – старі композиції виходять у новому форматі (стилі) і знову завойовують свою популярність на світових танцювальних майданчиках. Навіть можна зустріти і випадки, коли «реміксові наступники» оригінального треку – ремікси, мають набагато більшу популярність, так як перевершують оригінальний трек завдяки новому творчому підходу до композиції, звучання, або в результаті зміни основного музичного стилю на більш сучасний, – набувають нову аудиторію слухачів. Саме тому у створені реміксів перш за все, зацікавлені музичні продюсери, аранжувальники, власники авторських прав на цей музичний матеріал. Зацікавлені також і ді-джеї, які таким способом демонструють свої творчі можливості, потенціал, створюючи ремікси для клубів, в яких вони грають, для радіостанцій, звукозаписуючих студій. В наш час сучасні комп’ютери відкрили можливість створювати ремікси і мікси за допомогою ді-джеївських програм в домашніх умовах, в результаті чого в Інтернеті отримали широке розповсюдження так звані Promo DJ.

Ремікс, як і будь-який інший продукт творчої діяльності і об’єкт інтелектуальної власності, можна критикувати, при чому іноді доволі жорстко. Проте, створюваний ремікс є результатом індивідуальної творчості та розрахований на аудиторію з специфічними музичними смаками. Як один стиль в музиці змінює інший, так і ремікси набувають різних стильових забарвлень, зважаючи на культурний та тематичний розвиток в кожному окремому часовому проміжку. Відбувається динаміка розвитку в музиці, тому слухаючи мікс або ремікс, слід акцентувати свою увагу на технічні накладки під час зведення музики, а якщо такі відсутні, то цей продукт не заслуговує на негативну критику.

Творець реміксу перероблює певним чином первинний (оригінальний) твір і в результаті чого створює похідний твір. При чому навіть стверджувати чи стане такий похідний твір повноцінним музичним твором досить важко, не маючи навіть уявлення про результат і тому, виключно керуватися терміном ремікс на музичний твір, є не достатньо коректним.

Авторські права у автора реміксу (саме авторські права, так як мова йде про створення оригінального звучання первинного твору, а така переробка дає підстави вважати про сутність авторства) виникають з моменту створення похідного твору і не потребують обов’язкового засвідчення. Для виникнення і захисту авторських прав законодавством не вимагається реєстрація реміксу твору або дотримання інших формальностей (ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Проте автор такого похідного реміксованого твору здійснює свої права за умови дотримання прав автора первинного (оригінального) твору. І досить уважно треба поставитися до того, що при створенні реміксу сам оригінальний музичний твір за своєї структурою, ідейним виконанням тощо змінюється, порушується його цілісність, і сам твір видозмінюється. Автор первинного твору може із такою переробкою не погодитися, так як саме автор первинного твору володіє особистим немайновим правом, як право на недоторканість твору і захист свого твору від перекручень, спотворень тощо. Законодавець статтею 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачив, що не допускається без згоди автора внесення до складу його твору змін, скорочень і доповнень, супроводження твору при його використанні ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями. При цьому, автор в праві вимагати захисту честі, гідності та ділової репутації, якщо вони порушені викривленнями чи іншими змінами власного твору (статті 50-53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ). Саме тому, необхідно, зважаючи на сказане вище отримувати згоду на переробку твору у автора первинного музичного твору. Форма такої згоди представлена Ліцензійним договором із  зазначенням усіх істотних умов (ціни за право на переробку, територію використання, перелік переданих прав, строк тощо) в письмовому вигляді. Недотримання встановленої законодавством форми договору веде за собою недійсність угоди, в результаті чого права на переробку автор реміксу просто не отримає ( ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Таким чином, висновок очевидний. Для передачі прав на ремікс необхідно підготувати Договір про передачу виключних майнових авторських прав на ремікс. Адже автором реміксу є безпосередньо творець реміксу. Проте, використовувати свій ремікс будь-яким способом (в тому числі розміщуючи на власному сайті для безкоштовного скачування, так як це вид публічного відтворення, де доступ користувачі отримують з будь-якого місця) автор реміксу не має права, якщо попередньо не отримано згоду від авторів (музики та тексту) первинного музичного твору, а також, що вкрай важливо, виконавців і виробників фонограм, які загалом іменуються як правовласники. Що в свою чергу, відповідає на наступне питання щодо розширення категорії прав – як авторських, так і  суміжних. Це випливає із сутності створення реміксу – переробки не лише об’єкта авторських прав (музичний твір, при чому чи музика, чи текст), але й об’єкта суміжних прав (виконання музики, тексту, а також запис виконання – фонограма). Право на переробку, як одне із виключних майнових прав автора, визначене в ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» дає всі підстави вважати за аналогією права як автора, так і виконавця щодо музичних творів, як об’єктів інтелектуальної власності.

Тому можна сприймати ремікс ще ширше, як спосіб створення похідних творів – переробок шляхом реміксування, аранжування, зміни тощо. І відповідно автору реміксу належать авторські права на ремікс, які він може реалізовувати, як і звичайний автор твору, з обов’язковим погодженням та дотриманням всіх належних за законодавством в сфері інтелектуальної власності, прав автора первинного (оригінального) музичного твору. Ремікс, якщо він створений законно, автор реміксу вправі використовувати самостійно, на власний розсуд, а весь дохід від його використання його автор отримає одноособово. Але якщо ремікс створено без укладення відповідного Ліцензійного договору в письмовому вигляді із правовласником оригінального твору, то такий ремікс буде вважатися незаконним і у випадку його використання всупереч отриманню дозволів від автора первинного твору, автор реміксу може бути притягнений до відповідальності (як цивільно-правової, господарсько-правової, чи навіть кримінальної).

І, звичайно, ж не завадить перестрахуватися та потурбуватися про належні докази власної творчої роботи під час відправлення для ознайомлення до потенційних клієнтів чи студій звукозапису, радіостанцій тощо. Тому відправляти ремікс краще у дещо занижених показниках якості, а також використовувати ряд засобів юридичного характеру: документальні підтвердження факту передачі на носіях із серійним номером авторського реміксу; пересилання електронною поштою і збереження файлів; альтернативне збереження твору в домашніх умовах або з використанням технічних засобів і т.д.

Також, коли мова йде про ремікс, то більшість сприймає ремікс як об’єкт виключно суміжних прав, так як мова йде про фонограму, яка є складовою частиною будь-якого реміксу. Якщо до складу реміксу (можливо навіть мова буде йти про попурі) увійшли, як складові частини, декілька фонограм, то відповідно дозвіл на таке створення та використання суцільного реміксу потрібно отримувати у кожного із правовласників таких фонограм окремо, заключаючи відповідні Ліцензійні договори. При чому, в даному випадку, не слід плутати складові частини музичного твору, які використовуються при створенні реміксів із цитуванням таких творів. Тут дещо інша правова природа створення і використання такого об’єкта права інтелектуальної власності.

Отже, переробка, як вид майнових прав автора, є одним із найбільш складних способів  використання результатів інтелектуальної власності, так як вона пов’язана в першу чергу із рядом суб’єктивних факторів – автор первинного оригінального твору повинен погодитися із тим, що його твір буде змінений. Адже переробка вважається творчою діяльністю, тому і особа, яка здійснює таку переробку вважається автором переробленого твору, – звідси і наслідки, пов’язані з виникненням прав інтелектуальної власності у автора переробленого твору: авторські права, права на ім’я, суміжні права на виконання, фонограму тощо. А основними видами права на переробку можна назвати: аранжування; ремікс, мікс; переклад тощо. При чому, найскладнішим із правової та творчої точки зору є саме ремікс.

І у завершення статті, хочеться ще раз акцентувати увагу на тому, що саме ремікс є тим об’єктом авторського права, коли виникають всі законні для цього підстави. А також саме ремікс є і об’єктом суміжних прав, за умови створення в результаті запису реміксу фонограми, виконання, залучення для виконання третіх осіб та запису отриманого продукту на студії звукозапису. Тут мають місце для відчуження прав на ремікс два види договору про передачу прав: суміжних і авторських одночасно. Лише при підписанні та складенні таких видів договорів, можна говорити про комплексну передачу прав, управління та розпорядження цими правами у повному об’ємі.

Що потрібно обов’язково знати автору під час переробки (створення реміксу твору):

  1. Практично завжди автор первинного оригінального музичного твору хоче ознайомитися із результатами переробки, тому необхідно підготувати матеріал здійсненої переробки первинного твору (навіть якщо це переклад тексту, то представити на розсуд кожний рядок переробленого тексту).
  2. Якщо первинний оригінальний музичний твір створено у співавторстві, то необхідно отримувати дозволи у всіх співавторів окремо, оформлюючи із кожним відповідні договори.
  3. Якщо під час підготовки матеріалу використовується оригінальна фонограма, яка перероблюється, то необхідно отримати дозвіл і у власників прав на фонограму.
  4. Автор оригінального твору може висловити свої побажання або зауваження щодо результату переробки, а автор реміксу повинен бути готовим вислухати такі зауваження та побажання, сприймаючи, приймаючи та обговорюючи їх. Автор може не погодитися з тим, що це переробка його твору. Тоді можна говорити про створення нового твору і реєструвати його як власний оригінальний новий твір, а не як похідний об’єкт авторського права.
  5. Дозвіл на переробку може бути і не отримано. Є музичні твори, автори (нащадки), власники прав на які не видають такі дозволи на переробку. Таких прикладів є досить багато, що є виключно суб’єктивним ставленням до творчого багажу конкретного автора чи виконавця музичного твору.
  6. Отримання дозволу у визначеній законодавством формі може тривати досить довго за часом, особливо коли мова йде про переробку зарубіжного твору.
  7. Переробка твору у більшості випадків не є безкоштовною. На вартість переробки суттєво впливає ступінь визнання твору: чим твір більш відомий та популярний, тим більша вартість на отримання прав на переробку. Також слід бути готовим до того, що автору похідного твору не виділяється доля від отримання доходу від використання результату інтелектуальної власності або ця доля буде досить незначною.

 

X